Природні радіоактивні елементи втримуватися в будівельних матеріалах, особливо в бетонних конструкціях. Погана вентиляція, особливо в будинках із щільно, що закриваються вікнами, може збільшити дозу опромінення, обумовлену вдиханням радіоактивних аерозолів за рахунок розпаду газу радону, що утвориться у свою чергу при природному розпаді радію, що втримується в ґрунті й будівельних матеріалах. Використання в сільському господарстві фосфорних добрив, що містять природні радіонукліди рядів урану й тория, є додатковим чинником опромінення організму людини. Ці радіонукліди накопичуються в ґрунті, потім з пилом і продуктами харчування попадають в організм. Можуть викидати в атмосферу радіоактивну золу теплові електростанції. Опромінення залежить те вихідної сировини, умов його згоряння, ефективності золоулавливающих систем. Людина може одержувати деяку дозу за рахунок газо-аерозольних викидів атомних електростанцій і осідання на ґрунт техногенних радіонуклідів.

Радіонукліди, Що Випадають на поверхню ґрунту, протягом багатьох років залишаються в її верхніх шарах. Якщо ґрунти бідні такими мінеральними компонентами, як кальцій, калій, натрій, фосфор, то зв’язуються сприятливі умови для міграції радіонуклідів у самих ґрунтах і по ланцюзі ґрунт - рослина. У першу чергу це ставиться до дерено-підзолистих і піщано-суглинних ґрунтів. Так, наприклад, лишайники в тундрі на ґрунтах, бедних мінеральними компонентами, захоплюють цезій-137 в 200 - 400 разів більше, ніж трави. Ця обставина сприяє нагромадженню в організмі північних оленів підвищеної кількості радіонуклідів. У чорноземних ґрунтах рухливість радіонуклідів украй утруднена.

Акумулятором радіонуклідів є ліс, особливо хвойний, котрий містить в 5 - 7 разів більше радіонуклідів, чим інші природні ценози. При пожежах ськонцентровані в лісовій підстилці, корі деревині радіонукліди піднімаються з димовими частками в повітря й попадають у тропосферу й навіть стратосферу. Радіоактивному опроміненню, таким чином, піддається населення на значних територіях. А пожежі у Свердловській, Челябінській, Тюменській і Курганській областях тільки в 1989 р. дали 23% всіх лісових пожеж колишнього СРСР.

Мало радіоактивних речовин надходить у раціон з харчовими продуктами морського походження, тому що через високу мінералізацію морської води продукти моря дуже слабко забруднені стронцієм і цезієм. Вільні від забруднення радіонуклідами глобальних випадань артезіанські й багато ґрунтових вод завдяки ізоляції від поверхні землі. А от води підземних водойм, поталі, дощові води можуть служити джерелом надходження деяких радіонуклідів в організм людини.

Дослідження показали, що із вдихуваним атмосферним повітрям людин може одержувати 1 - 2% радіонуклідів від їхньої загальної кількості, що надходять із їжею й водою.

Хлібопродукти є провідним постачальником радіонуклідів в організм - від однієї третини до половини їхнього загального надходження. На другому місці по значимості коштує молоко, на третьому - картоплю, овочі й фрукти, потім м’ясо й риба. Наприклад, нагромадження радіонуклідів у риб різних порід навіть у тому самому водоймі може розрізнятися в 2 - 3 рази. Для хижих риб (щука, окунь і ін.) характерні мінімальні показники й нагромадження стронцію-90 і максимальні цезію-137. Растительноядние риби (короп, карась і ін.) навпаки накопичують стронцію більше, а цезію в кілька разів менше, ніж хижаки. Найбільші рівні нагромадження радіонуклідів характерні для прісноводних риб північних районів нашої країни, де води поверхневих водойм, особливо озер, слабоминерализовани.

На нагромадження радіонуклідів у тканинах риб впливає теплове забруднення водойм. Розміщення рибогосподарських комплексів у місць видалення теплових вод теплоелектростанцій і особливо АЕС сприяє також більше інтенсивному засвоєнню й нагромадженню в тканинах риб радіонуклідів, що перебувають у воді. Згідно з даними, отриманим в умовах лабораторних експериментів, установлено, що рівні нагромадження цезію-137 у тканинах коропа, що жив у воді з температурою 250С, удвічі вище, ніж при перебуванні цієї риби у воді з температурою 12 - 150С.

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНА ДЛЯ ОРГАНІЗМУ РАДІАЦІЯ

Наслідком виробництва й випробувань ядерної зброї, бурхливого розвитку атомної енергетики, що росте використання іонізуючих джерел випромінювання в народному господарстві й медицині з’явилося повсюдне радіоактивне забруднення біосфери. У результаті середні дози опромінення людини досягають подвоєного природного тла й впритул наблизилися до величини, що визначається як радиационно небезпечна. Тому в сучасних умовах неприпустимо додаткове опромінення людини, оськільки воно може різко збільшити ризик виникнення захворювань.

Радіоактивні речовини проникають в організм через легені із вдихуваним повітрям, через шлунково-кишковий тракт із зарядженою водою і їжею, через рани й подряпини на шкірі й навіть через не ушкоджену шкіру. Радіоізотопи розподіляються в організмі неоднаково. Стронцій, барій, радій накопичуються в кістяку; лантаноиди, плутоній - у печінці, селезінці, кістковому мозку; цезій, рубідій - у м’язах; рутеній - у бруньках; радіоізотопи йоду - у щитовидній залозі. Потрапляючи в організм, радіонукліди затримуються там від декількох днів до десятків років.

Ядерна часточка, потрапляючи в організм, діє там, як міні реактор, впливаючи на клітки, і її потрібно вивести будь-якими засобами. Малі дози опромінення, згідно загальноприйнятим у радіо біології поданням, не можуть з’явитися причиною яких - або безпосередніх порушень здоров’я. Хоча відповідно до новітніх подань, навіть санітарні нормативи, що лімітують опромінення, не гарантують повної безпеки. Фахівці вважають, що у зв’язку із тривалим впливом навіть найменші дози здатні викликати в клітках організму зміни, що приводять до генетичних порушень, злоякісним новотворам і різноманітним розладам обмінних процесів організму, його травних, кровотворних і інших функцій. Можуть бути інші неприємні наслідки: ослаблення сексуальної потреби, порушення життєздатності потомства, раннє старіння, зменшення тривалості життя.

До ранніх ознак променевої хвороби, за літературним даними, ставляться почуття слабості й нездужання, головні болі й запаморочення, підвищена збудливість центральної нервової системи, безсоння. Порушується травлення у вигляді втрати апетиту й диспепсичеських ськарг (нудота, блювота, вага й біль під ложечкою, кишкові кольки, порушення стільця) , особливо в осіб більше літнього віку. Часто спостерігається падіння ваги. Можливо функціональні розлади сердечно - судинної діяльності, зниження кровоносного тиську, порушення діяльності бруньок, печінки, підвищення температури, кровотечі.

Важливо відзначити, що іонізуюче випромінювання не сприймається органами почуттів людини: ми не бачимо його, не чуємо й не почуваємо впливу на наше тіло. Радіонукліди постійно потрапляючи в організм, поступово руйнують його, роблячи нас напівхворими - напівздоровими.

РЕЧОВИНИ Й МЕХАНІЗМИ ПРОТИРАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ Деякі харчові речовини мають профілактичними радиозащитним дію або здатність зв’язувати й виводити з організму радіонукліди. До них ставляться полисахариди (пектин, декстрин) , фенильние й фітинові з’єднання, галлати, серотанин, етиловий спирт, деякі жирні кислоти, мікроелементи, вітаміни, ферменти, гормони. Радиоустойчивость організмів підвищують деякі антибіотики (біоміцин, стрептоцин) , наркотики (нембутал, барбаміл) .

Пектинові речовини (препектин, пектин, пектинова кислота) . Пектин студенистое речовина, що добре помітно у варення або желе, приготовлених із плодів. У процесі засвоєння їжі пектин перетворюється в полигалактуроновую кислоту, що з’єднується з радіонуклідами й токсичними важкими металами. Утворяться нерозчинні солі, що не всмоктуються через слизувату шлунково-кишкового тракту й речовини, що виділяються з організму, з калом. Крім того, низькомолекулярні фракції пектину проникають у кров, утворять із радіонуклідами комплекси й потім віддаляються із сечею. Пектиносодержащие речовини мають високу здатність протягом 1 - 3 годин зв’язувати стронцій, цезій, цирконій, рутеній, иттрий, іони свинцю, лантану ніобію й евакуювати з організму до половини цих елементів.

Крім пектину радиозащитним дією володіють і інші полисахариди типу декстрину, а також липополисахариди, що перебувають у листах винограду й сподіваючись.

Вітаміни. До дуже важливих радиозащитним з’єднанням ставляться так звані "вітаміни протидії". У першу чергу це ставиться до вітамінів групи В и С. Хоча на думку фахівців одна аськорбінова кислота не має захисну дію, але вона підсилює дію вітамінів У и Р.

Pages: 1 2 3