У результаті, наші дослідження дозволили нам відтворити модель особистості слідчого, що являє собою складну ієрархічну структуру, у якій всі сторони професійної діяльності, а також особистісні якості, навички й уміння представлені у взаємному зв’язку й залежності, що можна виразити Кожна зі сторін профессиограмми відбиває, по-перше, певний цикл професійної діяльності, а по-друге, у ній реалізуються особистісні якості, навички, уміння, а також знання, які забезпечують професійний успіх на цьому рівні діяльності:. .

В основі профессиограмми лежить пошукова сторона діяльності, що реалізує прагнення до розкриття злочинів і полягає в збиранні вихідної інформації для рішення професійних завдань

Особливе значення пошукова сторона діяльності слідчого має на першому етапі розслідування. Сутність її полягає у вичленовуванні з навколишнього середовища криминалистически значимої інформації (сліди злочинця, потерпілого, зброї або знарядь злочину й т.д.), що дає можливість із вірогідністю реконструювати подію злочину з таким ступенем точності, як це вимагає закон

Велика роль особистісних якостей: це задатки й здатності слідчого, далі мають місце криміналістичні знання (вчення про сліди, способи здійснення злочинів), професійний досвід (навички вичленовування опорних крапок і побудови контуру події), життєвий досвід. Ефективність збирання доказів у значній мірі залежить від знань слідчим інформаційних властивостей різних матеріальних об’єктів, від його індивідуального запасу

Спостереження як певний вид людської діяльності пов’язане з навмисним сприйняттям предметів і явищ зовнішнього мира

Криміналістична спостережливість при огляді місця події - це планомірне, цілеспрямоване, продумане сприйняття обстановки. Таке

1) Установкою на сприйняття інформації, що має значення для розкриття злочину й розслідування справи: ця установка допомагає перебороти бридливість (наприклад, при огляді трупа, що розкладається), утому й апатію (при тривалому, безрезультатному обшуку й т.д.).

2) Специфічним концентруванням уваги на тих саме об’єктах і їхніх властивостях, які можуть дати необхідну інформацію; виявлення слідів опору на трупі потерпілого, слідів підробки при огляді документів, констатація доказів поводження при спостереженні за допитуваним і т.д.

3)Тривалим збереженням стійкої уваги, що забезпечує готовність всіх систем слідчого до сприйняття в потрібний момент необхідною вихідною інформацією (особливо при тривалих обшуках, оглядах місця події й тривалих допитів).

Більшість слідчих відводить видне місце у своїй роботі пошукової діяльності. Пошукова діяльність реалізує прагнення слідчого до розкриття злочину. Представляється, що по И. П. Павлову в основі цієї діяльності лежить орієнтовний рефлекс “Почуття слідчого”.

Наступний рівень - комунікативна сторона діяльності, у процесі якої дослідник повинен одержати необхідну для розкриття злочину інформацію від людей шляхом спілкування сними.

Комунікативна діяльність - це вміння розуміти людини, почувати його, керувати його емоційним середовищем

Дослідження структури комунікативної сторони діяльності, пізнання психологічних закономірностей спілкування в особливих умовах карно-процесуального резюмування дає можливість розробити рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності праці слідчого на цьому рівні

Є більша група професією”людина - людина” , до якої ставиться й професія слідчого. Комунікативний аспект діяльності є одним з домінуючих. Слідчий повинен мати неабиякий здібності співрозмовника, що веде бесіду в особливо важкі умовах

Характеризуючи комунікативні здатності слідчого, можна виділити наступні елементи:

уміння швидко організовувати контакт із собеседником. він починається зі звільнення від внутрішнього “затиску” з умінням протягом усього часу розмови дивитися в очі людини й, далі, уміння знайти індивідуальний підхід з урахуванням особливостей особистості допитуваного;

вольову форму: завжди бути у формі, тобто цільове керування своїм поводженням. Вольова перевага - одне із самих головних у комунікативній діяльності

Комунікативна діяльність не допомагає перебороти конфлікт

Допит є в першу чергу організацією слідчим того психологічного стану опитуваного, котре реалізується у викладі й найбільш правильної й повної інформації про подію злочину й особистості злочинця

Успішна взаємодія двох систем - слідчого й допитуваного, залежить від психологічного контакту

Глибина контакту звичайно пов’язана з тим, на якому рівні він здійснюється. Досвідчені слідчі інтуїтивно й усвідомлено міняють різні параметри бесіди. Застосовуються ті або інші тактичні прийоми залежно від індивідуальних особливостей особистості допитуваного

Одна з найважливіших проблем психології допиту - проблема регулювання тих відносин, які в ході допиту виникають між допитуваним і що допитує й, у певній мері, впливають на дозвіл останнім цілей допиту. Правильне рішення цієї проблеми залежить від рівня знань, професійного досвіду й навичок слідчого. Це - соціально-психологічні закономірності рольового положення слідчого (допрашивающего) і допитуваного у виникаючим у результаті цього відносинах

Допит - це боротьба за істину. Силу в цій боротьбі слідчому дають різні наукові знання, і одне з перших місць серед них займає психологія

Якщо допитуваний відносить себе до однієї соціальної категорії “ми”, а в слідчому бачить представника іншого угруповання “вони”, те це не сприяє створенню необхідного психологічного контакту. Відношення до слідчого як до “чужого” не сприяє появі в допитуваного бажання повідомити цьому “чужому” всю відому йому інформацію про злочин, тим більше, що мовлення може йти про досить інтимні питання. Особливо гостро це питання встає при допиті обвинувачуваного

Способів, за допомогою яких може бути досягнуть психологічний контакт подібного роду, багато. Роблячи спробу досягти контакту з допитуваним шляхом створення спільності “ми”, слідчий повинен відшукувати в цій людині позитивні сторони, що характеризують його особистість. При всім цьому він повинен мати через індивідуальні особливості допитуваного, а також всі матеріали справи, з обліком яких у ході допиту виходить необхідна інформація

Вибір правильної тактики допрашивающего багато в чому залежить від визначення спеціального типу допитуваного

В основі рекомендацій з тактики допиту повинен бути психологічний аналіз структури особистості допитуваного. Знання судової психології дозволять слідчому бачити не абстрактного свідка або обвинувачуваними, наділеними правилами й обов’язками, а живої людини, розуміти всі рухи його психіки

Таким чином, по-перше, допит на попередньому наслідку - це цілий комплекс подразників. Методи й прийоми допиту не тільки не повинні суперечити нормам карного процесу, але повинні давати максимальний ефект у плані одержання найбільш правдивих показань способом, найбільш зручним для конкретного допитуваного. По-друге, від темпераменту допитуваного повинні залежати темп допиту (швидкість) і його напруженість (сила), а від спеціального типу допитуваного - характер доказів, на які варто звертати особливу увагу, і порядок їх пред’явлення

Слідчий повинен уміти організувати свій психічний стан. Гарний слідчий має навички керування своєю волею й емоційною сферою, і в рамках закону емоціями допитуваного

Вся отримана в результаті пошукової й комунікативної діяльності інформація слідчого в процесі в достоверительной діяльності перетвориться в спеціально передбачені законом форми: протоколи, постанови й т.д.

Для цього слідчий повинен добре володіти письмовим мовленням, мати навички швидкого перекладу усного мовлення вписьменную.

Сутність удостоверительной діяльності полягає в перекладі добутої слідчим інформації в нову, переважно письмову

Протокол повинен задовольняти наступним вимогам:

Pages: 1 2 3

Збережи - » Процес формування й підготовки працівників слідчого апарата . З'явився готовий твір.