У своєму житті ми зустрічаємо різних людей. Одні володіють силоміць волі, вірні своїм переконанням, інші не відразу прозрівають у житті, роблять помилки. На багато міркувань у цьому плані наводить нас роман А. С.Пушкіна «Євгеній Онєгін». Написане був добуток більше 150 років тому, але дотепер воно хвилює пас. У ньому ми знаходимо відповіді на багато питань, які виникають у нашім житті. Насамперед мене зацікавили проблеми пошуку сенсу життя героями роману

Герої роману Онєгін і Тетяна - сильні особистості. Обоє почувають себе чужими в холодній і дозвільній суєті світського життя. Обоє здатні любити й страждати

Вони досить розумні, щоб зрозуміти порожнечу світського життя, і тому обоє відкидають неї. Але, проте, це дуже різні люди. Онєгін рано випробував на собі вплив світла, з його марною, порожньою суєтою. Він характеризує себе суворіше, ніж хто-небудь інший, відкрито зізнається в користі: «Яке низьке підступництво /Напівживого забавляти. ../Сумно підносити ліки, /Зітхати й думати про себе: /«Коли ж чорт візьме тебе!

» Онєгін - освічена людина. Йому було дико в суспільстві Ларіних, де велися розмови про псарню, провині, рідні. Пушкіна лестно озивається про свого героя й показує його незвичайність: «Мені подобалися його риси, /Мріям мимовільна відданість, / Ненаслідувальна чудність /И різкий, охолоджений розум». Онєгін розуміє всю нікчемність, примарність життя світських людей, нехтує їх, тяготиться цим життям, але нічого не може знайти замість. Егоїзм приводить Онєгіна до важкої щиросердечної драми, до розладу із самим собою. Тетяна - «милий» і «вірний» ідеал моральної чистоти - пряма протилежність Онєгіну

Формування її характеру із самого раннього дитинства відбувається на природі, вона розвивалася вільно, не випробовуючи ніяких далеких впливів. Тетяна виховувалася в селі серед природи, що дуже любило, і знаходила в ній заспокоєння. Вона захоплювалася читанням, це була мрійлива й романтична натура. Втім, це зовсім не виходить, що середовище, у якій виховувалася Тетяна, була бездоганної, але, інстинктивно відштовхуючи від себе все низьке, вульгарне, ординарне, не відповідне її романтичному сприйняттю миру, вона створює свій особливий мир. Страшні оповідання, поетичні народні сказання, прикмети старовини, таємничо-прекрасне життя природи, романи - от чим жила ця дівчинка

Вихована на сентиментальних романах, Тетяна зосередила всі свої духовні сили на сфері почуттів. Жити для неї значило почувати, метою життя була любов до сильної, прекрасної, доконаної людини, якому вона «вручає свою долю». Отже, природна потреба Тетяни любити й бути щасливої, потреба, що була проявом її жагучої й сильної натури, виливається в полум’яне почуття до Онєгін}’, почуття, у якому немає місця егоїзму, марнославству, у якому немає ні краплі кокетства. Полюбивши Онєгіна, вона пише йому лист, щиро визнаючись у своїх почуттях

Онєгін же, по достоїнству оцінивши Тетяну, на лист її відповів відмовою. Він не хотів зв’язувати себе узами шлюбу, і почуттів глибоких до Тетяни в нього в той час не було, тому засуджувати «його в цьому випадку я не беруся. Мені здавалося, що Онєгін у будь-якій ситуації надійде обдумано й рішуче.

Але при першому ж випробуванні він пасує перед навколишнім середовищем. У фатальний ранок перед двобоєм він стає рабом світської умовності. Досить втручання Зарецкого, і от уже Онєгіну ввижаються «шепіт, хохотня дурнів». Виклик прийнятий

Непоправне повинне свершиться: «И copyright