У зв’язку з хоровим походженням аттической драми, однієї з основних частин театру є орхестра ("площадка для танцю"), на якій виступали й драматичні й ліричні хори. Найдавніша орхестра афінського театру являла собою круглий утрамбований плац, діаметром в 24 метра, із двома бічними входами; через них проходили глядачі, а потім вступав хор

При цьому пристрої театру залишається неясним один досить істотний для театральної справи питання: де грали актори? Точні відомості про це є лише для пізньої античності; актори виступали тоді на естраді, що високо піднімалася над орхестрой, і були в такий спосіб відділені від хору. Для драми епохи розквіту подібний пристрій немислимо: у цей час хор брав безпосередню участь у дії, і акторам по ходу п’єси часто доводилося вступати в зіткнення з ним. Необхідно тому припускати, що актори в V в. грали на орхестре перед проскением, на одному рівні з хором або на дуже незначному піднесенні; в окремих випадках можна було використати для гри акторів дах проскения, і драматург мав можливість будувати п’єсу так, щоб одні діючі особи перебували на більше високому рівні, чим інші

Висока естрада, як постійне місце гри акторів, з’явилася значно пізніше, імовірно, уже в елліністичну епоху, коли хор втратив своє значення вдраме.

Третій складовій частиною театру, крім орхестри й скени". були місця для глядачів. Вони розташовувалися уступами, облямовуючи орхестру підковою, і були розрізані проходами" радіальними й концентричними. В V в. це були дерев’яні ослони, які згодом були замінені кам’яними сидениями (див. креслення на стор. 270).

Механічних пристосувань у театрі V в. було дуже небагато. Коли потрібно було показати глядачеві те, що відбувалося усередині будинку, із дверей скени викативалась платформа на дерев’яних колесах (эккиклема), разом з акторами, що містилися на ній, або ляльками, а потім, коли мине своєї діяльності, відвозила назад. Для підняття діючих осіб (наприклад богів) у повітря, служила так звана машина, щось у роді піднімального крана. Розквіт грецької драми мав місце в умовах самої примітивної театральної техніки

Учасники гри виступали в масках. Грецький театр класичного періоду повністю зберіг цю спадщину обрядової драми, хоча магічного значення воно вже більше не мало. Маска відповідала установці грецького мистецтва на подачу узагальнених образів, притім не повсякденних, а героїчних, що піднімаються над побутовим рівнем, або комічний^-комічних-комічні-гротескно-комічних. Система масок була дуже докладно розроблена. Вони покривали не тільки особу, але й голову актора. Фарбуванням, вираженням чола, брів, формою й кольорами волосся маска характеризувало підлогу, вік, суспільне становище, моральні якості й щиросердечний стан зображуваної особи

При різкій зміні щиросердечного стану актор у різні свої приходи надягав різні маски. У деяких випадках маска могла бути пристосована й до зображення більше індивідуальних рис, відтворюючи особливості звичного вигляду міфологічного героя або імітуючи портретну подібність із сучасниками, що висміюють у комедії. Завдяки масці актор легко міг виступати протягом однієї п’єси в декількох ролях. Маска робила особу нерухомим і усувала з античного акторського мистецтва міміку, що, втім, однаково не доходила б до величезної більшості глядачів при розмірах грецького театру й відсутності оптичних інструментів. Нерухомість особи компенсувалася багатством і виразністю телодвижений і декламаційним мистецтвом актора. У поданні греків міфічні герої перевищували звичайних людей ростом і шириною плечей. Трагічні актори носили тому котурни (взуття з високими ходулеобразними підошвами), високий головний убір, з якого спускалися довгі кучері, і підкладали подушки під костюм. Вони виступали в урочистому довгому одязі, стародавнім одяганні царів, що продовжували носити тільки жерці

Жіночі ролі виконувалися чоловіками. Актори розглядалися як особи, що обслуговують культ, і користувалися деякими привілеями, наприклад звільненням від податків. Ремесло актора було доступно тому тільки вільним

Pages: 1 2