Під словом «моральність» розуміють загальпри-нятые норми моралі, охоронювані суспільним мені-нием. Ці норми зложилися в процесі життя й дея-тельности суспільства. Уважається, що той, чиї поступ-ки суперечать нормам моралі, надходить безвдача-ственно і його поводження повинне засуджуватися обще-ством. Уже неозброєним оком видно, що наша « народ-ная маса» уже не маса, а «листковий пиріг», де проти-воречия й протиборство між шарами наростають у геометричної прогресії. Уже стали проблемами взаємини між людьми, відношення людини до природи, відношення людей до своєї спадщини. Тре-Вогу багатьох викликає проблема нестатутних відносин вармии.

Гласність дала можливість освітити хворі про-блемы в тих областях, які раніше не підлягали обговоренню громадськістю. Однієї з перших ласто-чек з’явилася повість Ю. Полякова «Сто днів до прика-за». У ній описується служба рядового Куприяшина й пов’язана з нею проблема нестатутних відносин. Глав-Ный герой розповідає про неї сам. Хоча зі служби Куп-Рияшина взято всього кілька днів, його образ одержав-ся повним і впечатляюще реальним

Дія джиґунів-ти засновано на конфлікті між «старими» і моло-дими солдатами. Встає питання: чому в солдатів, рос-сийских воїнів, існують негласні привілеї залежно від терміну служби? Чому «старі» впра-ве використовувати працю молодого солдата, пояснюючи це цинічним вираженням типу: «Нічого, нехай життя уз-нает. Йому покладене». «Дід», єфрейтор Зубов, завзято виховує «синка», Єдина

Рядовий Куприяшин, якому Єдиний симпати-чен, намагається цьому перешкодити, але в нього це одержує-ся не завжди вдало. Зрештою рядовий Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 Єдиний з батареї пропадає. По ходу дії Куприяшин як би аналізує причини случившегося.

У повісті багато суджень, що характеризують армей-скую службу. От як відповідає замполіт Осокин, про-шедший службу в Афганістані, на зауваження, що « де-довщина» - це просто прекрасна традиція: «Ні, це не забавна традиція, не весела гра… Це іржа, що роз’їдає армію зсередини… Без армії немає Батьківщини, а без дисципліни немає Армії!

PI нічого так не разъеда-ет дисципліну, як нестатутні відносини!» Кривдно, що деякі офіцери намагаються поддер-жати порядок у казармі за допомогою «дедовщины». Це лейтенант Уварів, на якому лежить вся ответствен-ность за виховання воїнів і порядок у довіреному йому підрозділі. Головним висновком з повісті можуть по^-служити слова Єдина: «Ми самі придумали це свинство й самі від нього мучимося», а епілогом - думки Куприя-Шина: «Ми, щоб жити спокійно, часто рухаємо на три-буны базік, а потім скаржимося, начебто нічого не ме-няется, але адже нічого не робимо, нічого не робимо самі». Немає панацеї на всі випадки життя

Тому, поки сол-дати будуть уважати це закономірним явищем, а офи-церы - доброю традицією, нестатутні відносини бу-дутий не тільки залишатися, але й прогресувати по мас-штабах і жорстокості. У деякому змісті проблема нестатутних відносин стала характерною рисою мно-гих колективів, як робітників, так і творчих. Це проблема моральна, соціальна, цивільна. Пуб-Лицистика звертає увагу на гострі кути совре-менности, але саме художній твір здатний представити проблему у всій глибині й пів-ноті

Эстетические засобу часто роблять більше сильний вплив, чим раціональне судження, ви-зывая потрясіння, співпереживання, відгук непосред-ственный і живий. Тому втішно, що такі непрос-тые теми знайшли відбиття в сучасній художній-ний прозі. Прочитана повість хвилює до глибини душі, мно-гое допомагає зрозуміти, змушує багато про що задуматися

И дуже втішно, що ця тема стала підніматися в на-ший публіцистиці й у сучасній прозі