Взаємодія живої й кісткової речовини характеризується насамперед тим, що частина енергії кісткової речовини засвоюється, асимілюється живою речовиною. Ця нова геологічна сила змінює організацію поверхні Землі. Кількість накопиченої потенційної енергії збільшується. Жива речовина стає, таким чином, регулятором дійсної енергії біосфери.

У біосфері види й пологи рослинних і тваринних організмів взаємозалежні, тривалість середнього життя є похідне добору, що оптимально гарантує виживання й компенсує потомство. Величина необхідної поглинати^ся енергии, що, в автотрофних і гетеротрофних організмів лімітується цією основною закономірністю еволюційного процесу. "… У земній корі в результаті життя й всіх її проявів відбувається збільшення дійсної енергії" (В. И. Вернадський) .

"… Це збільшення активної енергії позначається хоча б у збільшенні свідомості й у росту впливу в біосфері в геохімічних процесах єдиного комплексу життя. Воно створення, повільно шедшее в геологічному часі, такої геологічної сили, який є характерне для нашої психозойской ери цивілізоване людство, ясно це показує" (В. И. Вернадський) .

"… Організми представляють живу речовину, тобто сукупність всіх живих організмів, у цей момент існуючих, чисельно виражене в елементарному хімічному складі, у вазі, в енергії. Воно пов’язане з навколишнім середовищем біогенним токовищем атомів: своїм подихом, харчуванням і розмноженням" (В. И. Вернадський) . Сама істотна особливість біосфери - це біогенна міграція атомів хімічних елементів викликуваних променистою енергією Сонця й речовин, що проявляються в процесі обміну, росту й розмноженні організмів. Ця біогенна міграція атомів підкоряється двом біогеохімічним процесам:

Прагне до максимального явища: виникає "всюдность" життя. Приводить до виживання організмів, що збільшують біогенну міграцію атомів.

"Еволюція видів, що приводить до створення форм, стійких у біосфері, повинна йти в напрямку, що збільшує прояв біогенної міграції атомів у біосфері" (В. И. Вернадський) . Це біохімічний принцип Вернадського затверджує високу приспосабливаемость живої речовини, пластичність, мінливість у часі.

У свих роботах Вернадський не обмежився загальним описом біосфери й з’ясуванням її загальних закономірностей. Провівши детальні дослідження й виразивши у формулах і цифрах активність живої істоти, а так само простеживши долю деяких хімічних елементів у біосфері, наприклад, загальна маса живої речовини на Землі була підрахована їм в 1927 році, він представив наближену величину порядку 10р., або ж 10т.. Вернадський писав: "Живу речовину по вазі становить незначну частину планети. Очевидно, це спостерігається протягом усього геологічного часу, тобто геологічно вічно.

Воно зосереджено в тонкої, більш-менш суцільній плівці на поверхні суши в тропосфері - у полях і лісах - і проникає весь океан. Кількість його обчислюється частками, що не перевищують десятих часток відсотка біосфери по вазі, порядку близького до 0,25%. На суші воно йде в більших скупченнях на глибину в середньому, імовірно, менше 3 км. Поза біосферою її ні". Однак ця величина виявилася завищеною. З тих пор різні дослідники робили свої оцінки біомаси на Землі, які приводили до різних величин.

Наукове й практичне значення Вернадського як засновника вчення про біосферу полягає в тому, що він уперше глибоко обґрунтував єдність людини й біосфери.

Відповідно до сучасних подань, біосфера - це своєрідна оболонка Землі, що містить всю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що перебуває в безперервному обміні із цими організмами.

Біосфера охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу й верхні обрії літосфери. Продукти життєдіяльності живих істот ставляться до досить рухливих речовин, які переміщаються в просторі далеко за межі перебування організмів. Тому природно, що розподіл живих організмів більше обмежено в просторі, чим вся біосфера в цілому.

Виникнення життя й біосфери являють собою проблему сучасного природознавства. Поступовий розвиток живої речовини в межах біосфери, до переходу її в ноосферу (від грецького "ноос" - розум) . Під ноосферою розуміють сферу взаємодії природи й суспільства.

Ноосфера ("ноос" - по-гречески означає розум, дух.) - новий емоційний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає вирішальним фактором її розвитку. Для ноосфери характерна взаємодія людини й природи: зв’язок законів природи із законами мислення й соціально-економічних законів.

Іноді можна почути думка, нібито уведене Вернадським поняття ноосфери не містить у собі чого-небудь нового й вичерпується вченням про географічне середовище перебування людства. Однак навряд чи справедливо подібне ототожнення. Категорії "географічне середовище" і "ноосфера" ставляться не до співпадаючих речей, не перекриваються за змістом. Географічне середовище - та оболонка Землі, що впливає на умови життя, виробництва, культури, побуту людей. Ноосфера - оболонка Землі на яку впливають виробництво, культура, побут людей; сюди ставляться й колишні поховані шари Землі, що змінилися під впливом минулих антропогенних впливів, не включені в нинішнє географічне середовище. Ноосфера відбиває планетарний вплив суспільного виробництва на верхні оболонки Землі; не всі ці зміни входять безпосередньо в географічне середовище. Руйнування озонового шару органічними розчинниками й холодоагентами вже йде, але елементом географічного середовища ще не стало, оскільки поки не впливає на виробництво, культуру, форми спілкування людей. Це - факт ноосфери, а не географічного середовища.

Ноосфера, по Вернадському, вимагає якісно іншого підходу: глобального керування планетарними процесами по єдиній розумній волі. Цей шлях веде до ідей соціалістичного планового суспільства без приватної власності, без воїн.

Ноосфера сформувалася на Землі в результаті впливу або відбиття божественного розуму, духу. Приблизно так розумів ноосферу Тейлор де Шарден, але не так - Вернадський. От що він написав, обґрунтовуючи зародження й появу поняття ноосфери: "Уперше в історії людства інтереси народних мас всіх і кожного - і вільної думки особистості визначають життя людства, є мірилом його подань про справедливість. Людство, узяте в цілому, стає потужною геологічною силою. І перед ним, перед його думкою й працею стає питання про перебудову біосфери в інтересах вільного мислячого людства як єдиного цілого.

Це новий стан біосфери, до якого ми, не зауважуючи цього, наближаємося, і є "ноосфера".

У наші дні особливу актуальність здобуває навчання Вернадського про перехід біосфери в ноосферу, що може послужити основою фундаментальних досліджень екологічних проблем. З геніальною прозорливістю Вернадський передбачав науково-технічну революцію ХХ століття з усіма її наслідками для біосфери. Саме в пізнанні закономірностей розвитку біосфери й лежить ключ до розумного природокористування.

Перш ніж впритул зайнятися вивченням геохімії біосфери, Вернадський ще в 1913 році зовсім виразно, коротко, надзвичайно цікаво й змістовно охарактеризував геохімічну діяльність людства. Він писав: "В останні століття з’явився новий фактор, що збільшує кількість вільних хімічних елементів, переважно газів і металів, на земній поверхні. Фактором цим є діяльність людини".

Продовжуючи діяльність живої речовини, людина здійснює такі хімічні реакції, яких не було раніше на Землі. Виділяється в чистому виді залізо, олово, свинець, алюміній, нікель і багато інших хімічних елементів.

Кількість що добуваються й виплавлюваних людиною металів досягає колосальних розмірів і зростає з кожним роком. Ще більш значний видобуток горючих корисних копалин.

При горінні кам’яного вугілля й іншого палива йде утворення вуглецю, азоту й інших продуктів. Це побічні, несвідомо здійснювані процеси. До числа їх ставиться й розвиток деяких видів мікроорганізмів, що супроводжують діяльність людини.

"Ще більший вплив робить людина повною зміною лику Землі, що виробляється їм в усі більших і більших розмірах у міру розвитку культури й поширення впливу культурного людства. Земна поверхня перетворюється в міста й культурну землю й різко міняє свої хімічні властивості.

Змінюючи характер хімічних процесів і хімічних продуктів, людина робить роботу космічного характеру. Вона є з кожним роком усе більше значним фактором у мінеральних процесах земної кори й мало - помалу міняє їхній напрямок" (В. И. Вернадський) .

Pages: 1 2 3 4 5

Збережи - » ПРОБЛЕМА ІСНУВАННЯ ЛЮДСТВА У СВІТЛІ ТЕОРІЇ ВЕРНАДСЬКОГО ПРО НООСФЕРУ . З'явився готовий твір.