Як пише дослідник Хайбуллаев: дослідження послідовного

історичного шляху зародження, становлення, формування аварской

літератури, як эстетической системи дозволяє затверджувати, що творчість

Расула Гамзатова, будучи нової , більше високим щаблем розвитку, у те ж

час є природним і закономірним продовженням традицій

національної художньої культури

Знавець і цінитель поезії Н. С. Тихонов відзначив зв’язок творчості

Р. Гамзатова з тенденціями розвитку й досвідом попередньої літератури і його

новаторський характер. У відкритому листі на честь присудження в 1963 році

Расулу Гамзатову Ленінської премії за збірник «Високі зірки» Н. С. Тихонов

також писав: «Старий друг, дорогою Расул ! Нелегко бути видатним поетом в

країні, де здавна відома й улюблена висока поезія. Нелегко продовжувати

поетична справа в Дагестані, в Аварії, де були також могутні поети, як

Чанка, Махмуд з Кахаб-Росо й Гамзат Цадаса, їх зберігати дбайливо народна

пам’ять, але тобі це зробити, тому що гордий рідних гір, рідного народу

дав тобі силу й слово для поетичного подвигу. І тим заслужив ти любов

великого читача».

Творчі зв’язки поета із традиціями національної культури складні й

багатогранні. Наближаючись до творчості Расула Гамзатова, з його статтями по

історії й теорії літератури народів Дагестану, можна зрозуміти те, що він

освоїв досягнення художньої думки миру й Дагестану, в эстетическом,

ідейному й художньому плані

Національна культура дала йому енергію й силу для подальшого

творчого зльоту

Досвід розвитку аварской літератури підтверджує правильність висновку про

тім, що «масовий літературний рух завжди є необхідної

історичною передумовою геніальних письменників».

Література Дагестану другої половини XIX століття висунуло Махмуда з

Кахаб-Росо, у якій були сконцентровані творча міць епохи

Епоха більших соціальних змін обумовила появу блискучого в

аварской літературі сатирика Гамзата Цадаси, йому на зміну прийшов Расул

Гамзатов - поет великого дарування, що продовжив традиції дагестанської

ліричної поезії в XX столітті

Расул Гамзатов неодноразово вказував на особливості руху

эстетической думки народів Дагестану

«Треба пам’ятати, що поезія, - найбільш самобутня, первородна форма

нашої літератури - сприяла й сприяє народженню й розвитку інших

народів і видів літератури. Ми вловлюємо споріднення з позицій у нашої молодий

прозі й у драматургії».

«Починаючи з XVIII століття на всьому протязі свого розвитку стрижневими в

аварской літературі були ідейно-тематичні ряди й проблеми: розкріпачення

людської особистості, емансипація жінки, боротьба проти релігійного

мракобісся. Сильні соціальні мотиви, пильний інтерес до турбот і

потребам трудової людини, оспівування добра й справедливості обумовили

гуманізм і демократизм літератури, що розвивається,».

Простежуючи еволюцію жанрової структури аварской літератури, ми й

тут зауважуємо постійну наступність. Одним з розповсюджених жанрів

аварской поезії є філософська лірика, зачинателями якого були

Магомед Кудутлинский і Гасан з Кудали, подальше становлення й розвиток

вона одержує в поезії Али-Гаджи з Инхо, потім у поезії Гамзата Цадаси й

Расула Гамзатова. Традиції любовної лірики послідовно передавалися

один одному Анхил Марин, Эльдарилав, Чанка, Махмуд з Кахаб-Росо, поети

махмудовской пори: Этил Алі із Тлетля, Нурмагомед з Местеруха, Магомед з

Тлоха, Курбан з Инхело, Расул і Магомед із Чиркея. Вона стає провідної

у творчості Галуатова.

Сатира, що стала основною зброєю Гамзата Цадаси, свій початок

бере у творчості Саида Аракинского й одержує подальший розвиток в

поезії Магомедбега з Гергебеля, Алибаджи з Инхо, до неї також нерідко

звертається й Расул Гамзатов.

Рух аварской літератури від епохи до епохи дозволяє простежити

різноманітний прояв традицій у формі ідейних, то у формі тематичних,

те у формі жанрових, то у формі стильових, то у формі принципів відбору,

узагальнення, відбиття життєвих явищ

Кожне наступне покоління діячів літератури розташовувало

культурною спадщиною - сукупністю художніх цінностей, створених

попередніми поколіннями художників. Але не відповідало запитам і потребам

наступних епох, не все в ньому могли бути сприйняті й продовжено

По точному вираженню Ромашка «Традиція - це минуле в сучасності й

сучасне в майбутньому, та активна тенденція в літературі, за допомогою

якої здійснюється часів, це загальна мова для літератури різних

епох».

Будучи ліричним поетом Расул Гамзатов зробив багато чого для розвитку

літературно-критичної думки Дагестану. Він по достоїнству оцінив

творчість кожного поета дореволюційної аварской літератури, визначив його

внесок у розвиток національної культури. І в результаті він створив досить

повну суперечливу картину спадкоємного розвитку літератури народів

Дагестану поетапно, починаючи з її джерел до сучасного стану

Расул Гамзатов, розкриваючи своє відношення до культурної спадщини

предків, пояснює, що він міг черпати з нього , що він придбав, що

продовжив, від чого відмовився, у якій області довелося продовжити нові

шляхи

Літературознавчі й критичні роботи дозволяють йому повести

читачів у свою творчу лабораторію й показати «чудо народження пісенного

слова». Новий своїх віршах, поемах, у прозі, літературно-критичних

статтях він все частіше й частіше звертається до творчого й цивільного вигляду

Махмуда з Кахаб-Росо й Гамзата Цадаси. Для нього вони є художниками,

определившими цілі етапи розвитку художньої культури народу,

маяками, на яких орієнтувалися їхні сучасники й послідовники, вони

визначали впевнену ходу нашої літератури. Расул Гамзатов образно й в

той же час конкретно виразив цей рух аварской літератури від однієї

віхи кдругой.

Расул Гамзатов, що виріс на традиціях своїх попередників, будить

Гамзата Цадасу, він свою чергу Махмуда, Махмуд збирає своїх

попередників і сучасників. Якщо розташувати цей ряд в

хронологічної послідовності, те Махмуд з Кахаб-Росо, по вираженню

Н. С. Тихонова, «був покликаний завершити величезний шлях розвитку гірської

ліричної поезії створенням добутків, що є високих образів не

тільки дагестанської, але й світової лірики».

Махмуд створив целую поетичну школу. У період життя Махмуда з Кахаб-

Росо затвора ціла плеяда ліричних поетів, що йшла по його стопах в

руслі його тематики, проблематики, найчастіше наслідувала йому, будучи не в

стані перевершити його силу в якості й ступені свого таланта. Поет

затворів майже до кінця перших десятиліть двадцятого століття

Махмуд - ліричний поет, але романтизму Махмуда перемінили реалістичні

тенденції самобутнього поета, що з’явився на літературній арені, Гамзата

Цадаси.

Гамзат Цадаса правильно зрозумів процеси, що відбуваються в житті, відбив

їх правдиво, підняв актуальні для суспільного розвитку питання й

прагнув дати на них ясна відповідь. Це підсилила зв’язок його літератури з

життям народу

Н. С. Тихонов мав підставу сказати, навіть тоді, коли ще в повної

мері не розкрився багатогранний талант Гамзата Цадаси, про нього : «Це був

самий гострий розум сучасної Аварії, поет, що вбивав словом ворогів нового,

мудрець, спокушений у всіх тонкостях народного побуту, нещадний до всьому

помилковому, сміливий борець із неуцтвом , дурістю й користю».[31]

Успадкувавши від своїх учителів і наставників уроки цивільної й

художньої діяльності, Расул Гамзатов звертається до нового поета,

щоб той розбудив його, розбудив його в тім відношенні, що йому, новому поетові

має бути далі нести поетичну естафету, колись прийняту їм самим від

попередників

Заслуга Расула Гамзатова в тім, що не втрачаючи досягнень своїх

попередників, вогонь їхньої поезії, зберігаючи у своїй творчості дух і міць

Pages: 1 2

Збережи - » Про творчість Расула Гамзатова . З'явився готовий твір.