У романі «Євгеній Онєгін» Пушкін неодноразово те в коротких, то в розгорнутих відступах пояснював своє розуміння тих або інших законів, керуючих поводженням людей - у любові, дружбі, сім’ї, у відносинах світської юрби або провінційного дворянства, у становленні й розвитку особистості, у формуванні характеру, індивідуальних смаків і Т.и.при такому зображенні мир перестає бути хаотичним накопиченням випадків, які лише іноді, під впливом сильної волі окремих осіб, складаються в неміцні системи, які відразу розсипаються знову на збіговисько чужорідних явищ. Ні, у Пушкіна ми бачимо в повному змісті науково пізнаний мир. І це поетичне його бачення переконливо підтверджене щораз.

Зрозуміло, «Євгеній Онєгін»- не вчений трактат, а добуток художнє, збудливе інтенсивне життя почуття. Але так уже влаштований сучасна людина, що своїм навіть скороминущим почуттям він шукає наукову основу. Такому підходу до миру, до мистецтва відповідає утвір Пушкіна.

Роман «Євгеній Онєгін» продовжує жити у свідомості нашого народу, а його герої як і раніше змушують читачів співчувати їм, міркувати про їхні долі й нагадують про те, що в подібній формі пережив або переживає майже кожний з наших попередників і сучасників