Колись наші предки знали про трави, уміли лікувати ними різні хвороби. Від покоління до покоління вони дбайливо передавали й збагачували цей неоціненний досвід. На жаль, у силу різних обставин багато чого по тім віковому досвіді назавжди втрачено. Але завдяки цілителям народна медицина й, зокрема, фітотерапія нині успішно приходить рятуйте!. Мир цілющих рослин безмежний, а його можливості - невичерпні. І особливо - рослинного миру України, що “Бог нагородив чи ледве не найбагатшими зеленими скарбами” (Н. Зубицька). Але входити в цей мир треба розумно й делікатно, не шкодячи собі й, разом з тим, - зеленому другові. А повчитися цьому можна в наших предків - вони крізь сторіччя передавали дивні рецепти народної медицини. Які ж найпоширеніші в Україні лікарські рослини? Зупинимося лише на декількох з них

В Україні завжди цінували квітка волошка, становили про нього легенди, оспівували в піснях. Зачаровано придивлялася до цієї рослини й народна медицина, вивчала його лікувальні властивості. Наприклад, було помічено, що сині волошкові квіти приходять рятуйте!, у яких хворіють ока, виникає конъюнктивит. Настій із цієї рослини лікував зубний біль, допомагав при застудах. Не тільки зразком краси, але й чудовим лікарем є калина. Вона заспокоює нервову систему, лікує гіпертонічні загострення, атеросклерози, спазми в посудинах. Зварені з медом плоди калини їли при кашлі, захриплості. Калина - чудовий вітамінний, зміцнювальний і потогінний засіб

Кожний з нас, напевно, пив від грипу, ангіни й інших простудних захворювань чай з малиною. Її настоями й відварами лікують неврози, захворювання дихальних органів

Надзвичайно багато цікавого можна розповісти про цілющі властивості лікарських рослин, але для цей мир цей треба знати й поважати. Хотілося б розповісти про рослину, що у народі називають ліками від тридцяти чотирьох недуг, - полинь звичайна

Уже від самої назви рослини поллється який-небудь гіркий присмак, і завжди до слова “полинь” хочеться додати “гіркий”, тому що в народних піснях і повір’ях ці два слова невіддільні. Про гіркий полинь, що ще називають вермутом або овдовілою травою, складено чимало легенд. Латинська назва цієї рослини - артемизия. Уважають, що вона походить від імені давньогрецької богині Артеміди. А за народним повір’ям, трава має ім’я бідної дівчини - красуні Полин, що відмовилася стати дружиною жорстокого багатія Ковили. Рятуючись від переслідувачів, вона попросила допомоги в степу. Так серед зеленого степового різнотрав’я з’явився сивий від горя, з гірким присмаком дівочих сліз, але із приємним заходом кустик полиню… Знайомство людей з ополонку відбулося дуже давно. Ще стародавні єгиптяни знали про цілющу силу цієї рослини. Символом гіркоти й сумуй називали полинь давні грецькі лікарі, які приписували йому надзвичайної властивості

Вірили: якщо мандрівник прив’яже пучочек полиню до ноги, то не буде відчувати утоми, а якщо покладе траву в узголів’я - швидше засне. Мореплавці брали полинь із собою, щоб позбутися від морської хвороби. Як оберіг від чаклунства, ця рослина була популярним у всіх європейських народів