3 січня. “Революція - велика, чесна справа, справа, необхідне для відродження нашого, а не безглузді погроми, що руйнують багатства націй. Революція виявиться неспроможної й загине, якщо ми не внесемо в неї все краще, що є в наших серцях, і якщо не знищимо або хоча б не зменшимо жорстокість, злість, які, сп’яняючи маси, ганьблять російського робітника- революціонера!..”

Ці “погроми” змушують згадати “Нині будуть грабежі!” у поемі, не говорячи вже про сказаний Горьким ключовому для нашого міркування слові - злість.

19 січня. “А коли народні комісари занадто красномовно й панічно кричать про необхідність боротьби з “буржуєм”, темна маса розуміє це як прямий заклик до вбивств, що вона довела” (112). Помнете, у Блоку:

Ти лети, буржуй, воробишком!

Вип’ю крівцю

За зазнобушку,

Чернобровушку…

Важливо при цьому відзначити, що Горький прекрасно розуміє, що корінь злості впрошлом.

“Але, виховуючи довіру до себе, народні комісари, що взагалі погано знають “російську стихію”, зовсім не візьмуть до уваги ту страшну психічну атмосферу, що створена марними мученнями майже чотирирічної війни й завдяки якій “російська стихія” - психологія російської маси - зробилася ще більш темної, хльосткої й озлобленої…

Народ изболел, исстрадался, змучений невимовно, повний почуття мести, злості, ненависті, і ці почуття всі ростуть, відповідно силі своєї організувати волю народу” (112).

Як бачимо, говорячи про злість, а для Горького вона “чорна злість”, письменник добре розуміє, чим вона породжена

Pages: 1 2