Твір за комедією М. Куліша «Мина Мазайло». Драма «Мина Мазайло» — надзвичайно актуальний твір для нашого народу, оновленого подіями національного відродження. Темою твору є ставлення містичного і патріотичного таборів до проблеми українізації в період непу. П’єса була написана на матеріалі 20-х років XX століття, та вона й сьогодні змушує замислитись над проблемами національної самосвідомості, своєї мови, держави в цьому сила і краса твору, в цьому майстерність і самобутність автора. Головний герой твору Мина Мазайло з комічною цілеспрямованістю намагається змінити своє прізвище на більш благозвучне. Цей національний нігіліст ненавидить свій народ, українську мову, що призводить до втрати людської гідності. Рішення змінити прізвище викликає неоднозначну реакцію і сім’ї, до цієї проблеми залучаються навіть далекі родичі. Одні виступають за зміну прізвища, інші хочуть залишити його.

Захищають рідне прізвище Мокій, який є українофілом, дядько Тарас, Уля, хоча і вдаються вони до крайнощів. Мокій — українець в душі, він чітко і дохідливо висловлює свої думки про українізацію, відчуває всі нюанси українських слів. Він робить усе, аби прискорити цей процес. Дядько Тарас теж українці, але процес українізації йому не подобається. Він вважає: «їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було…» Дядько Тарас за старі звичаї, обряди, традиції, а нове його лякає.

Супротивниками українізації виступають Мина .Мазайло, його дружина Лина, дочка Рина та тьотя Мотя із Курська. Расистська платформа тьоті Могрі грунтується на великодержавницьких шовіністичних твердженнях. Її мова і не російська, і не українська, засмічена словами-паразитами, уособлює російський шовінізм. Вороже сприймає ідею українізації і Мина Мазайло, який говорить: «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».

Микола Куліш не вивів у п’єсі жодного позитивного героя. Бо у кожного персонажа є свої вади: обмеженість, тупість, духовна убогість. Навіть Мокіп який закоханий в українську мову, відчуває її відтінки, — не позитивний герої . Він бездіяльний, заглиблений у себе, він швидше науковець, якого українська мова цікавить тільки з фахової точки зору. Дядько Тарас теж не позитивний герой. Він половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції

Сучасники Миколи Куліша побачили в п’єсі «Мина Мазайло» себе: сміливі людці, жалюгідні міщани. А нас письменник застерігає не забувати, якого ми роду, до якої нації належимо. А ще закликає любити свою мову, зберігати народні традиції, буги гідними громадянами своєї країни.