Многообразно й невичерпне усна народна творчість, що прилучає сучасної людини до миру художнього мислення, суспільної свідомості людей самих віддалених епох і близького до нас часу. Чарівні казки, обрядові пісні, змови, гадання йдуть своїми коріннями в тисячолітні глибини історії

У порівнянні з ними билини, що зберегли пам’ять про Київську Русь, історичні пісні й балади, що оповідають про боротьбу з татаро-монгольським ярмом, відносно молоді. Серед найдавніших по походженню жанрів усної творчості - прислів’я й приказки: «На одному вічі, так не одні мовлення», «Тятиву натягає, а стріла не летить».

Протягом багатьох століть накопичувалися в мові народу афористичні виречення й образні вислови, ці, за словами М. Шолохова, «згустки розуму й знання життя».

Розходження між прислів’ями й приказками - у їх граматичній і логічній формі. Перші будуються як закінчені речення, завершені судження: «Коса - дівоча врода». Приказка - це щось не «дозріле», але имеющее можливість перейти в кінцеву форму: «Битися чолом об стіну», але «Чолом стіни не прошибиш».

Існують і примовки, що не мають дидактичного значення: «Почати, так скінчити», «Маші на всі гроші!», «Була не була», «Їли калачі, так поменше лопочи».

Багато приказок і примовки несуть у собі гумористичний або сатиричний відтінок: «Проходи вперед, де віник живе», «Бути тобі в раї, де горщики обпалюють», «Твоя потіха - людям перешкода».

До числа приказок, що зародилися в народному середовищі, варто віднести й афоризми книжкового походження. Вони по своїй будові мало відрізняються від прислів’їв, але опираються на літературні поняття: «Виключення підтверджує правило», «Мова дана людині, щоб приховувати свої думки».

Прислів’я й приказки - джерело знань про погляди й подання, як вони формувалися у свідомості людей різних епох. Це історія суспільної думки. Тільки дикість і неуцтво, за словами Пушкіна, «не поважають минулого, плазуючи перед одним сьогоденням». Вони не тільки пам’ятник народної думки й народної мови (як, скажемо, «Слово об полицю Игореве»), але й жива спадщина, що входить у наше мовлення. Вони постійно розвиваються, удосконалюються, знаходять інші контексти, інші значення. І мають незаперечний авторитет