Столиця - Рейк’явік.Населення - 270 тис. чоловік (1997).Щільність населення - 2,6 чоловік на 1 кв. км. Частка міського населення - 91%, сільського - 9%.Площа - 103 тис. кв. км. Найвища крапка - гора Хваннадальсхнукюр ( 2119 м). Офіційна мова - ісландський.Державна релігія - лютеранство.Адміністративно-територіальний поділ: 23 округу (сюслур) і 23 міські одиниці.Грошова одиниця: 1 крона = 100 ейрирам.Національне свято: День проголошення республіки - 17 червня.Державний гімн: «ПРО, Бог нашої країни».

ІСЛАНДІЯ, Республіка Ісландія, держава на півночі Європи. Розташовано на однойменному острові, другому по величині в Європі. Північна крапка досягає Північного полярного кола, а віддалена від її на 306 км південна крапка перебуває на широті 63 °24 ? с.ш. Із заходу на схід острів простирається на 480 км – між 13 °28 ? з.буд. і 24 °32 ? з.буд. Площа 103 тис. кв. км. Населення ок. 270 тис. чоловік (1997). Столиця - місто Рейк’явік (105,5 тис. чоловік).

Назва «Ісландія» («крижана країна») було дано норвезьким вікінгом Флоуки, одним з перших посетившим цей острів. Піднявшись на одну з гір на північному узбережжі, він побачив у фіорді айсберги й після повернення до Норвегії став називати нову країну «крижаний». Насправді айсберги - досить рідке явище у водах Ісландії, і, хоча в цій країні є великі льодовики, її назва більше підходить для сусідньої Гренландії

ПРИРОДА

Будова поверхні. У геологічному відношенні Ісландія - молода країна, що утворилася в результаті вулканічних вивержень за останні 60 млн. років (що відповідає палеогеновому, неогеновому й четвертинному періодам в історії Землі). Самі древні частини країни розташовані на заході, півночі й сході. Це переважно плато, складені древніми базальтовими лавами. Платообразний характер поверхні найкраще зберігся на північно-заході, тоді як на сході й на півночі центральної частини острова рельєф здобуває альпійський вигляд. Через всю країну з півночі на південний захід простирається велика зона, в основному виконана палагонитовими туфами й брекчиями, які утворилися в результаті підводних вулканічних вивержень

До цієї зони, а також до району Снайфедльснес на заході присвячена велика кількість вулканів, з них 20 викидали вже після заселення країни. В Ісландії представлені майже всі типи вулканів, що зустрічаються на Землі. Найбільш характерні ланцюжки кратерів, що виникли в результаті вивержень уздовж тріщин і розламів. В 1783 під час виверження вулкана такого типу Лаки, що перебуває західніше Ватнайекюдля, утворився найбільший з наблюдавшихся на Землі в історичний час лавовий потік. Він покрив площу 570 кв. км. До південно-заходу від Ватнайекюдля розташований вулкан Гекла, що викидав в 1947 і 1970. У результаті підводного виверження в південно-західного узбережжя Ісландії в 1963 виник невеликий острів Сюртсей. В 1973 під час виверження вулкана на о.Хеймаей довелося евакуювати населення міста Вестманнаейяр.

З вулканічною діяльністю тісно зв’язані гарячі джерела, розосереджені по всій країні (їх налічується більше 250). Поля сірчистих фумаролов (сольфатаров) присвячені тільки до областей молодого вулканізму. З фонтануючих джерел найбільш відомий Великий Гейзер, назва якого стало загальним для всіх подібних утворень. В Ісландії широко використовується енергія термальних джерел. 85% населення живе в будинках, що обігріваються їхніми водами. Крім того, тепла вода подається в численні теплиці й плавальні басейни

Берегова лінія Ісландії має довжина ок. 5 тис. км. На північно-заході, півночі й сході скелясті береги розчленовані численними затоками, фіордами й островами. У внутрішні частини багатьох фіордів заходять крючковидние галечникові коси, які захищають природні гавані від штормів, що дмуть із боку Атлантичного океану. На таких косах часто розташовуються прибережні міста й селища. Південно-західні й південні береги Ісландії - піщані, вирівняні; природні гавані там отсутствуют.

Льодовикові шапки й інші льодовики займають площу 11 900 кв. км. Сама велика з льодовикових шапок, Ватнайекюдль площею 8300 кв. км, розташована на південно-сході Ісландії. Тут же перебуває вища крапка країни Хваннадальсхнукюр, що представляє собою піднятий край кальдери вулкана ерайвайекюдль. Інші великі льодовикові шапки - Хофсйекюдль і Лаунгйекюдль у внутрішній частині острова й ейяфьядлаекюдль і Мирдальсйекюдль на півдні (покриваючі діючі вулкани).

Завдяки достатку опадів в Ісландії багато досить великих рік, але вони несудохідні. До півдня від Ватнайекюдля ріки розгалужуються на рукави, що часто міняють своє положення. Це серйозна перешкода для транспорту. Під час подледникових вулканічних вивержень і при прориві крижаних гребель на приледникових озерах величезні маси поталих вод викликають бурхливі паводки на ріках. Самі великі озера Ісландії - Тингвадлаватн і Тоурисватн.

Клімат. Всупереч своїй назві й наявності льодовиків Ісландія – аж ніяк не арктична країна. Зм’якшуючий вплив на її клімат роблять теплі води Північно-Атлантичного плину (продовження Гольфстріму), галузь якого проходить уздовж південного й західного берегів острова. Середня річна температура на південно-західному узбережжі в Рейк’явіку 4 ° С, середня температура січня –1 ° С, липня 11 ° С. Відповідні показники на північному узбережжі в Акюрейри 3 ° С, –2 ° С и 11 ° С. Прибережні води вільні від льоду протягом усього року. Виключення становлять ситуації, пов’язані з виносом полярних льодів на півночі й сході. У зв’язку зі значним поліпшенням клімату з початку 1920-х років винос полярних льодів до берегів Ісландії відбувся тільки один раз в 1965. Погода в цій країні різко міняється, іноді протягом доби, що залежить від проходження циклонів у східному напрямку через Атлантичний океан. Середня річна кількість опадів становить 1300-2000 мм на південному узбережжі, 500-750 мм на північному й понад 3800 мм на відкриті до півдня схилах Ватнайекюдля й Мирдальсйекюдля.

Ґрунти й рослинність. Ґрунту Ісландії почасти мінеральні, лесового типу, почасти болотні, збагаченим мінеральним матеріалом, похідним від вулканічного попелу, і почасти еолові пилуваті й піщані. Менш 1/4 території країни покрито рослинністю (проти 2/3 під час заселення країни 1100 років тому). Великі внутрішні плато майже цілком позбавлені рослинного покриву. У складі рослинності переважають мохи й трави. Деревні рослини ще недавно займали всього 1% площі. Це в основному берези, що звичайно мають скривлені стовбури через сильні вітри. В останні роки місцями створені значні насадження хвойних порід

Фауна. Видовий склад фауни Ісландії бідний. Під час заселення країни там був тільки один вид наземних ссавців - песець. Наприкінці 18 в. були интродуцировани північні олені. Крім того, на острів були випадково завезені миші, пацюки й норка. В Ісландії гніздиться ок. 80 видів птахів. На гірських озерах і ріках живе безліч лебедів, утік і гусаків, а на морському узбережжі звичайні чайки, крачки й ін. В озерах водиться форель, а в ріках - лосось. У прибережних водах зустрічаються два види тюленів і деякі види китів. Тут перебувають місця нагулу й нересту риб (до 66 видів). Найбільш важливе значення мають тріска, морський окунь, пікша, палтус, а також креветки

НАСЕЛЕННЯ

Демографія. Із часів первісного заселення імміграція була обмежена й до середини 20 в. більшість населення проживало на ізольованих фермах. В історії Ісландії неодноразово були періоди масового скорочення чисельності населення через епідемії, вулканічних вивержень і землетрусів. Близько 1100 населення Ісландії становило 0,1-0,2% населення Європи проти 0,03% у цей час. В 20 в. відбувається постійний приріст населення - на 1,5% у рік. Спостерігається також міграція сільського населення в Рейк’явік і інші міста й приміські поселення на південно-заході країни. У цей час ок. 95% населення проживає в містах і селищах, що нараховують більше 200 жителів, 40% населення сконцентроване в Рейк’явіку. Як правило, на північно-заході, півночі й північному сході поселення присвячені до вузької прибережної смуги й долин рік. Близько 20% території країни не заселене

Приблизно 90% населення належить до євангелічної лютеранської церкви. Серед іншої частини переважають адвентисти сьомого дня й католики

Pages: 1 2