Трагедія художника в навколишньому світі - така головна проблема, показана Джеком Лондоном у романі “Мартін Иден”. У ньому різко протипоставлені один одному мир американського міщанства, від банкіра до крамаря, і мир людей праці, представлений насамперед самим Мартіном, його друзями, Лиззи Конолли, учасниками масових сцен роману - безіменними, але важливими героями. Роман Лондона повний контрастів. Із салону Мор-Заклик читач попадає в пральню, де трудився Мартін, або в жалюгідну комірку, де він пише свої перші вірші й оповідання. Ще різкіше соціальні контрасти характерів: як свідчить Лондон, теперішні щирі почуття живуть у середовищі трудового люду - така любов Лиззи Конолли до Мартіна, почуття Мартіна до Руфі, його відношення до сестри, дружба старих друзів, спаяних важкою роботою. А у світі Морзов і Бэтлеров почуття виявляються фальшю, готовністю продати себе за славу й багатство

Прикладом цього може послужити відношення Руфі до Мартіна - відомому письменникові, якого гроші й визнання публіки перетворюють для Руфі зі смішного шанувальника в серйозного претендента на її руку. Велике місце в романі займає проблема нової людини, що йде на зміну людям, чиї душі покалічені миром власницьких відносин. Риси такої нової людини помітні Вмартине.

У його таланті укладене нове сприйняття миру. Мартін породжений і вихований трудовим народом, він несе в собі його мораль, його розуміння дійсності. Однак доля Мартіна окончилась трагічно. Письменникові, що вийшов з робочого стану, нема чим дихати у світі Морзов і Бэтлеров. Вони вміють поневолити й підкорити своїм смакам талановитого, хоча й далекого имхудожника.

Буржуазне суспільство спочатку отруїло талант Мартіна, а потім привело його до смерті. Але є й інша причина загибелі художника. Вона криється в тім, що Мартін втратив шляхи до народу - туди, звідки він вийшов і де залишилися коріння, що харчують його талант і характер.