Творчість поетів завжди є відгуком не тільки на зміни у внутрішньому світі людини, але й на події, що відбуваються в суспільному житті. Великому російському поетові А. С. Пушкіну дістався не найлегший час. З одного боку, у цей період спостерігається патріотичний підйом передових кіл суспільства, з іншої ж сторони - відповідна реакція уряду: тверда цензура, репресії. Саме в цей час у творчості вільнолюбного А. С. Пушкіна з новою силою починає звучати тема волі. Особливо чітко проявляється вона у вірші «В’язень». Головний герой, що перебуває у висновку в сирій темниці, з тугою спостерігає за гордим вільним птахом - орлом. Невільник відчуває своє братерство з пернатим товаришем і чує в його лементі свої самі таємні думки:

Давай полетимо!

Ми вільні птахи; пора, брат, пора!

Туди, де за хмарою біліє гора,

Туди, де синіють морські краї,

Туди, де гуляємо лише вітер… так я!

Волелюбний характер і творчість були причиною того, що поет часто залишався на самоті. Багато хто «друзі» А. С. Пушкіна, боячись царської немилості й дорікань із боку уряду, відвернулися від великого поета. Я думаю, що у вірші «Кавказ» А. С. Пушкін відбив свої думки й почуття, пережиті саме в подібні складні мінути життя.

Кавказ наді ною. Один у височині

Коштую над снігами в краю стромовини…

Поет пише, що в цей час лише орел, що піднявся з далекої вершини, виявляється з ним «нарівні». Думка поета забралася так високо, що він може бачити «потоків народження й перше грізних обвалів рух». Поет спостерігає з вершини за хмарами й водоспадами, зеленими гаями й поселеннями горців, що пасуть овець. Однак його груди тіснять нескінченна самітність, і він порівнює себе з ревучим і виючим Тереком, чиє «люті веселощі» лише

…б’ється об берег у ворожнечі марної

И лиже стрімчаки голодною хвилею…

Вотще! немає їжі йому, ні відради:

Тіснять його грізно німі громади.