Роман Андрія Платонова «Чевенгур» написаний в 1929 р., у роки репресій і невідступного контролю влади над всіма жителями нашої неосяжної батьківщини. « Че-Венгур» - це не просто найбільший платоновский текст, але й своєрідна віха у творчості письменника: тут Платонов піддав критичному перегляду, за-часту доводячи до абсурду, «ультрареволюційні» ідеї, що знайшли вираження в його поезії, публицисти-ке й художній прозі початку 20-х рр. Розставання з колишніми поглядами означало для Платонова прощання із цілою епохою в житті країни і його власної жиз-ні, тому критика й осміяння раціоналістичних проектів в «Чевенгуре» сполучається с сумом по пово-ду їхньої нездійсненності. «Чевенгур» - один із самих яскравих зразків прози Платонова, що сформувалася на початку 20-х рр. XX сто-річчя. Пізнавані риси реальної дійсності перших десятиліть минулого сторіччя здобувають тут гротескно-міфологізований вид. Однак при всій гротескній гостроті роману весь його зміст пронизаний романтичною містикою, релігійно-эсте-тическими одкровеннями російського символізму. Віддаючи текст роману Горькому, Платонов писав, що «у романі втримується чесна спроба почала кому-нистического суспільства».

Але Горький зумів зрозуміти всю глибину сюжету й композиції роману, він реально оце-пив сто значимість і у відповіді написав: « чиХотіли ви того або пет, - але ви додали дійсності харак-тер лірико^-сатиричний, це, зрозуміло, неприемле-мо для нашої цензури». І дійсно, роман «Чевенгур» довгий час був заборонений. Написаний в 1929 р., він побачив світло тільки в 1988 р. Що стосується жанру, «Чевенгур» соеди-няет у собі риси « роману-виховання» і « роману-пу-тешествия». Що ж таке Чевенгур?

Сама назва роману не-скільки мрачновато, сполучення «Ч» і «Г» створює впе-чатление чогось темного й рутинного. І действитель-але - це так. У своєму романі Платонов описує фан-тастический місто Чевенгур, де нібито вже побудоване комунізм. Взагалі, тема будівництва комунізму &copy A L L S o c h. r u - основна тема літератури тієї епохи

Комунізм усі розуміли по-різному, хто в силу своєї освіченості, а хто - неосвіченості. Розуміння цього явища Платоновым відбито в романі. Герої роману - прості люди, світогляд кото-рых сформувалося на фронтах громадянської війни, після якої вони одержали владу й волю. Але в силу своєї безграмотності вони не змогли розпорядитися придбаним багатством як треба.

Ці люди тим-ны, вони мислять обмежено, вони хочуть як краще, але одержують «як завжди». Вони заплуталися у відхиленнях, перегинах, перекосах, ухилах. Ці індивіди вийшли з народу, вони привчені ве-рить і жити no-совісті, але в їх власному понима-нии. Вони викорінюють працю, пояснюючи так: працю - це причина всіх народних страждань, тому що саме праця створює матеріальні блага, саме праця змушує людини прагнути до більшого, порушуючи природний баланс життя. Харчуватися, по їхній думці, треба тим, чим пошле природа

Що ж одержали герої платоновского «Чевенгура”? З одного боку, теоретично ідеальне суспільство, де всі живуть у природних умовах, ніхто не застав-ляет нікого нічого робити, усі вільні. Усе, що необхідно людині в цьому житті, їм заміняє віра

Але придушити природні потреби можна, як і мож-але заборонити праця, почуття й т.п.. але не можна заборонити людина}’ думати, боротися, при цьому боротися не із вра-гом, а із самим собою. Не може людина жити, нічого не роблячи, не може існувати просто заради віри й абстрактного блага інших людей, у противному випадку він поринає в морок аморальності й дурості. Головний герой «Чевенгура» - Сашко Дванов - живе тільки ідеєю, вірою

Він вірить в ідеали Чевенгура, він живе за його законами. І чи не тому так трагично за-вершение життя головного героя? Він не справляється з боротьбою «внутрішнього» і «зовнішнього» людини, він вухо-дит в озеро, втративши цінність цього життя, втративши її змив і стимул