Повести широко охоплюють сучасну Пушкіну дійсність. У них дані картини суспільних відносин і побуту й помісного дворянства («Заметіль», « Панянка-Селянка»), і армійських офіцерів («Постріл»), і міських ремісників («Трунар»), і дрібних чиновників («Станційний доглядач»), і кріпосного селянства («Історія села Горюхина»).

Пушкін випустив повести анонімно, приписавши авторство вигаданій особі - Іванові Петровичу Белкину.

Найбільш значної є повість «Станційний доглядач». Життєва правда, тепле, співчутливе відношення автора до «маленької людини», дрібному чиновникові, на кожному кроці обража_ людьми, вищими по чині й соціальному стані,- от що ми знаходимо, читаючи повість.

Розповідаючи трагічну історію станційного доглядача, у якого гусар Мінський відвіз ніжно улюблену старим дочка, єдину відраду в його важкому житті, Пушкін розкриває несправедливість суспільних відносин, що зложилися при самодержавно-кріпосницькому ладі. Тут людина розцінюється по його положенню в суспільстві, безправ’я й постійне приниження людського достоїнства - доля бедных і нечиновных. З їдким глузуванням Пушкін указує на узакопенность таких порядків у поміщицько-чиновницькій Русі:

«Справді,- пише він,- що було б з нами, якби замість загальзручного правила: чин чина почитай, увело у вживання інше, наприклад: розум розуму почитай? Які виникли б суперечки, і слуги з кого б почали страви подавати?»

Демократизмом і гуманністю перейнята ця повість, що так реалістично зображує життя й щиросердечний мир простих людей. «Просто, коротко і ясно», говорячи словами Пушкіна, написана ця повість.

Повість «Станційний доглядач» своєю спрямованістю, увагою й співчуттям до «маленької людини» вплинула на наступну російську прозу, і насамперед на «Шинель» Гоголя.

Різку політичну сатиру на кріпосництво являє собою «Історія села Горюхина», незважаючи на те що вона здається на перший погляд такий наївної й нехитрої. Чого коштує, наприклад, літопис, що вів прадід Ив. П. Белкина: «4 травня. Сніг. Тришка за брутальність біт. 6 - корова бура впала. Сенька за пияцтво біт… 9 - дощ і сніг. Тришка біт по погоді».

Правління прикажчика було ще гірше: «У три роки Горюхино зовсім зубожіло. Горюхино зажурилося, базар запустів, пісні Архипа Лисого замовкли, дітлахи піли з торбами».

Від «Історії села Горюхина» прямій шлях веде до «Історії одного міста» великого сатирика Салтыкова-Щедріна й до творів Некрасова («Кому на Русі жити добре» н ін.).