Повернення в Брайдсхед, що сам автор характеризував як «некролог приреченому вищому клану Англії». Основний зміст його становлять спогади художника Чарльза Райдера, наведеного дорогами війни в маєток маркізів Марчмейнов Брайдсхед. де він провів кращі дні своєї юності. Марчмейни не тільки аристократи, але й католики, і це не випадково, тому що саме в період створення роману В у релігії й середньовіччі бачив осередок непорушних чеснот і неминущих духовних цінностей

«Повернення в Брайдсхед» - одне із самих «католицьких» добутків В. Однак католицизм «Брайдсхеда» виявляється релігією нескінченних страждань і безглуздих жертв: фанатична релігійність старої маркізи не принесла щастя ні їй самої, ні її близьким. Складні багаторічні зв’язки й прихильності атеїста Райдера до сім’ї Марчмейнов - дружба із Себастианом, любов до Джулии - зрештою приводять і його до прийняття їх віри

Письменник навмисно намагається не пояснювати цей учинок Райдера, у якому найменше вгадуються релігійні мотиви. Тремтячий вогник лампадки, що горить у військові роки в каплиці Брайдсхеда, символізує для Райдера насамперед міцність, непорушність естетических цінностей минулого, що так залучали його ще з юності, а не ту закрепощенность почуттів, що несе исповедиваемий леді Марчмейн католицизм. Роман також дозволяє говорити про сполучення сатири й лірики у творчості И. В.

Сатиричні фарби письменник знаходить і для маркізи Марчмейн, і для старшого її сина Брайди, самого тупого й незначного із всіх Марчмейнов. Але, як і колись, усього ненависніше письменникові ті, хто по своїй натурі є заповзятливими й ухватистими буржуа, навіть якщо в їхніх жилах тече аристократична кров. Аристократку Селию, що була дружину Райдера, і безрідного вискочку Рекса Моттрема, що був чоловіка Джулии, зближають неутолимая спрага багатства, сліпа жорстокість і повна щиросердечна глухота. І при всім цьому їм властиво дивне вміння завжди пристосуватися до обставин і бути на «поверхні» життя