Образ сильного, невразливого (розповісти легенду) людини, героя. В Ахіллові насамперед із самого початку - величезна руйнуюча сила, звірина помста, спрага крові й жорстокість. (Прив’язав тіло Гектора до коней - жестокоть. Але, видимо, традиція). Але, з іншого боку, весь зміст цієї крові, цього звірства полягає в дружбі з Патроклом, через якого він і затіває всю цю бойню. Образ улюбленого друга живе разом зі звіриною люттю й нелюдськістю

Для Ахілла досить характерно, наприклад, що після появи рову в дикому й лютому виді й після паніки, викликаної в його ворогів його страшним лементом, він проливає "гарячі сльози" над трупом свого вірного товариша. Крім того, Ахіллові в Гомера взагалі властиві м’які й ніжні риси, які не можна забувати при його характеристиці. Він благочестивий і часто звертається до богів (узливання й моління Зевсу за вступающего в бій Патрокла),він стриманий, наприклад, коли має справа з вісниками Агамемнона, уважаючи їх зовсім ні в чому не винними, його вражає пожежа, що почалася на грецьких кораблях, він люблячий син, що часто звертається до своєї матері й біля її плачучий, як, наприклад, після образи, отриманого від Агамемнона або після повідомлення про смерті Патрокла. Ця антитеза - сама характерна риса Ахілла. З одного боку, він гневлив, запальний, злопам’ятний, нещадний на війні, це - звір, а не людина, так що Патрокл цілком прав, говорячи йому

Серцем твердий ти. Батько тобі був не Пелей конеборец,

Мати - не Фетида богиня. Породжено ти блискаючим морем

Твердої скалою, - від них у тебе жорстоке серце

Однак от як він реагує на загибель свого друга:

Чорна хмара вболівай покрило Пелеева сина

У жмені руками обома взявши закоптілого попелу,

Голову їм він посипав, прерасний свій вид потворячи

Весь запашний хітон свій забруднив він чорної золою,

Сам же,-великий, на просторі великому розтягшись,-лежав він

У сіркою пороши й терзав собі волосся, їх потворячи

Ця антитеза суворого бійця й ніжного серця - основне, що ми знаходимо в Ахіллеса

У досвіді Ахілла збігається веління долі й власне бушування життя. Він знає, що йому не повернутися з-під Трої, і проте, уживає складний і небезпечний похід. Перед рішучим боєм коні пророкують йому близьку кончину, призначену долею, але це його анітрошки не зупиняє :

Що ти, Ксанф, пророкуєш мені смерть? Не твоя турбота!

Знаю я сам добре, що долею призначене мені загинути

Тут, далеко від батька й від матері. Але не зійду я

З бою, доколе війни не вкусят троянци досита!

В Ахілла таємне знання, таємне бачення своєї долі

Pages: 1 2