ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру ЛИСТІВ ТЕТЯНИ ЛАРІНІЙ І ЄВГЕНІЯ ОНЄГІНА Я к вам пишу-а. С. Пушкін Бєлінський назвав роман А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» «самим задушевним утвором поета» - звучить майже як аксіома, так вірно визначені критиком чудові сторони роману у віршах. Ні в Росії людини, що не згадав хоча б рядок з «Євгенія Онєгіна», листа Тетяни й Оне гина заучують напам’ять, вони виявляють зразок эпистолярн0 жанру XIX століття. Такі витончені звороти, прекрасна лекс ка, але цим не обмежується їх значення

Яскраво, достоверн вони зсередини розкривають характери героїв: наївну й лю щую Тетяну, що зустріла «свою долю» в образі петербургранта. З перших же рядків її листа поет позначає ос-ую чортові характеру Тетяни. м слово мовити, і потім $рє думати, думати про одном. тгше раніше автор виділив цю особливість героїні: «задумсть, її подруга // Від самих колискових днів…» Спосіб4 ь Тетяна обмірковувати свої й чужі вчинки, міркувати ti0CT.

P прочитаними сторінками вигідно відрізняють її від остальноокружения, вона самодостатня, її споглядальна натура в отту з навколишнім світом природи, а от люди її не розуміють. Уяви: я тут одна, Ніхто мене не розуміє, Розум мій знемагає, И мовчачи гинути я повинна. Лист Онєгіна також відбиває характер героя. Висміюючи почуття інших, він не щадить і свого. Судить про можливу реакцію Тетяни по собі

Передбачаю все: вас образить Сумної таємниці объясненъе. Яке гірке презренье Ваш гордий погляд зобразить! Але душу героїні страждає, вона розуміє, що «щастя було так можливо».

Тетяна пішла всупереч всім звичаям часу, перша зізналася в почутті, щоб бути поруч із улюбленим. Не блищачи розумом, вона серцем зрозуміла, що Онєгін нехтує помісне дворянство, уважаючи спілкування з ним порожньою витратою часу. •У глухомані, у селі всі вам нудно, , А ми… нічим ми не блищимо, Хоч вам і раді простодушно. «Усе в листі Тетяни істинно, але не все просто»,- затверджував Бєлінський

Це визнання в любові чистої й невигадливої ДУШи. Будь Тетяна кокеткою, зовсім по-іншому повела б я> але вона «діва лісів»; полюбивши глибоко й щиро, герої-°ткрывает своє серце Онєгіну, сподіваючись якщо не на відповідне ПОЧУТТЯ, те хоча б на розуміння. 6bi, до моєї нещасної частки ^ь краплю жалості зберігаючи, не залишите мене. листі ж Онєгіна суцільна скарга й у підтексті на-1 на жаль

Тому що російська жінка жаліслива. . Я знаю: століття вуж мий обмірюваний; Але щоб протривало життя моя, Я ранком повинен бути впевнений, Що з вами вдень побачу я… У листі Тетяни - ціла поема, що відкриває багато ода ренную натуру, її сумніву, надії на щастя, бажання ц0. нять того, кому вже віддане серце. Хто ти, мій чи ангел хоронитель, Або підступний спокусник: Мої сомненья дозволь

Бути може, це все порожнє, Обман недосвідченої душі! І призначене зовсім інше… Як ця дівчинка, майже дитина, уболіває про свою помилку, йому-те непробачно було не помітити «цю рідку, прекрасну квітку». А він і помітив, тільки увагу до «сільського» Тетяні позначало б одруження, а до світської дами - захоплююча пригода

Тетяна й отут зрозуміла Євгенія краще його самого… У героя «проривається» «наука страсті ніжної», він занадто добре затвердив її закони. І навіть зараз, коли рядка його листа дихають любов’ю, раз у раз «проривається» риторика. Коли б ви знали, як жахливо Нудитися жаждою любові

Палати - і розумом всечасно Упокорювати хвилювання в крові; Бажати обійняти у вас коліна И, зарыдав, у ваших ніг Вилити благання, признанья, пені, Всі, усе, що виразити б міг… Господи, кому ж як не Тетяні знати все це?! Вона тільки тепер засвоїла правила «маскараду», уміє упокорювати свої страсті, тому що борг і честь ставить над усе. Я вийшла заміж… Але я іншому віддана; Я буду століття йому вірна

Дивно, але Бєлінський не зміг оцінити шляхетність відповіді Тетяни. Він побачив у ньому лише страх за свою репутацію. А в ньому - і гіркота занадто що пізно прийшла відповідного почуття, і любов, і туга за безглуздо, що йде життю, і смиренність, але не жалюгідне, а гордо висловлене

Вона господарка своєму слову й почуттям, які якщо й рознятся, те про це ніхто не знає. Тетяна буде так жити, ько витримає її знівечена душа, але ніколи не принизить-з1ІЗ про обман. Вона писала лист «вільному» від шлюбних уз Із овеку, а на що сподівається Онєгін? Як мало він знає жіночу душу!

ЯКБИ А. С. Пушкін написав тільки побутовий роман «Евй Онєгін», його б і тоді боготворили, а він, по образному тсказыванию А. Григор’єва: «Наше всі». Цей роман можна ятать нескінченно, знаходячи в ньому созвучья своїм думкам і переживанням