Помилкою в карному праві називається неправильне подання особи про юридичні або фактичні обставини доконаного діяння або його наслідків. Помилки бувають юридичні й фактичні. Юридичні підрозділяються на:

помилки в протиправності (особа вважала свої дії злочинними, тоді як закон не відносить ці дії до числа злочинних) - така помилка виключає кримінальну відповідальність,

помилки у кваліфікації (особа неправильно представляла про юридичну кваліфікацію доконаного їм діяння) - не робить впливу на форму провини й не виключає кримінальної відповідальності,

помилки в незлочинності (особа не вважає своє діяння злочинним, хоча насправді воно злочинно) - не усуває винності особи, тому що свідомість протиправності не входить у зміст наміру й тим самим не виключає кримінальної відповідальності,

помилки в караності (неправильне подання щодо виду й розміру покарання) - не виключає провини й кримінальної відповідальності

Таким чином, кримінальна відповідальність особи, що помиляється щодо юридичних властивостей і юридичних наслідків чиненого діяння, наступає відповідно до оцінки цього діяння не суб’єктом, а законодавцем, тобто юридична помилка не впливає ні на форму провини, ні на кваліфікацію злочину, ні на розмір призначуваного покарання

Фактичні помилки підрозділяються:

на помилки в об’єкті (особа думає, що заподіює шкоду одному об’єкту, хоча в дійсності терпить збиток інший об’єкт) - діяння кваліфікується по спрямованості як замах на відповідний злочин,

помилки в характері дії або бездіяльності (особа неправильно оцінює свої дії як суспільно небезпечні, хоча вони такими не є, наприклад, особа продало валюту, що помилково вважалася фальшивої) - не впливають на форму провини, але відповідальність наступає за замах на злочин,

помилка в наслідках (особа передбачала такі наслідки, які не наступили, або не передбачало таких наслідків, які фактично наступили) - відповідальність наступає відповідно до спрямованості наміру як замах на злочин і відповідно до фактичних наслідків як необережний злочин,

помилка в причинному зв’язку (винний неправильно розумів причинно-наслідкову залежність між його діянням і настанням суспільно небезпечних наслідків) - якщо результат збігається з тим, настання якого бажав винний, те така помилка не впливає на форму провини,

Помилка в обставинах, що обтяжують відповідальність (особа думає, що обтяжуючі обставини відсутні, коли вони є, або навпаки, особа вважає, що є обтяжуючу відповідальність обставини, яких фактично немає) - відповідальність наступає відповідно до змісту й спрямованості наміру

Суб’єктивна сторона має істотне юридичне значення

По-перше, як складова частина підстави кримінальної відповідальності вона відокремлює поводження злочинне від незлочинного. Наприклад, не є злочинним заподіяння суспільно небезпечних наслідків безвинно, або здійснення по необережності діяння, карного лише при наявності наміру (ст.195 КК Естонської Республіки), або передбачене нормою карного права діяння, але доконане без зазначеної в цій нормі мети або по інших мотивах, ніж зазначено в законі (ст.124 КК Естонської Республіки). У Талліннському міському суді розглядалася кримінальна справа №00231801215 за обвинуваченням Д. Мальцевой у хуліганстві (ч.1 ст. 195 УКеР). Підсудна в тролейбусі бризнула газом в особу 15 літній дівчинці. З’ясувалося, що дівчинка обговорювала зі своєю подругою зовнішність Д. Мальцевой, знущалася з неї, чим ображала підсудну. Д. Мальцева зробила дівчинкам зауваження, на що одержала зухвалу відповідь потерпілої. У приступі люті Д. Мальцева бризнула дівчинці в особу газом. У даному епізоді в наявності прямий намір, без якого не може бути складу хуліганства. Суд покарав Мальцеву арештом

По-друге, суб’єктивна сторона дозволяє відрізнити друг від друга злочину, подібні по об’єктивних ознаках (ст.337 УКРФ і ст.338 УКРФ).

По-третє, фактичний зміст факультативних ознак суб’єктивної сторони злочину, навіть якщо вони не зазначені в нормі Особливої частини КК, визначає ступінь суспільної небезпеки як злочину, так і особи, його що совершили, а виходить, характер відповідальності, розмір покарання з урахуванням приписань ст.ст.37 - 39 УКеР і ст.ст.61 - 65 УКРФ.

Таким чином, дослідження змісту суб’єктивної сторони: форми провини, змісту й спрямованості наміру, мотивів і цілей злочину має значення й для обґрунтування кримінальної відповідальності, і для кваліфікації злочину, і для призначення покарання

1. Суб’єкт

Деякі автори вважають, що “Суб’єкт злочину - це особа, що зробила злочин, і здатне відповідно до закону понести за нього кримінальну відповідальність”. Інші думають, що “суб’єкт злочину - це мінімальна сукупність ознак, що характеризують особу, що зробила злочин, що необхідна для залучення його до кримінальної відповідальності. Відсутність хоча б одного із цих ознак означає відсутність складу злочину”. Авторові курсової роботи представляється, що суб’єкт - це сукупність ознак особи, а не сама особа, тому що якщо фізична особа не має необхідні ознаки суб’єкта, воно не є суб’єктом , але залишається особою , що зробила діяння з ознаками злочину. Таким чином, суб’єкт злочину - це сукупність ознак, необхідна для залучення особи до кримінальної відповідальності, а фізична особа - це один з обов’язкових ознак суб’єкта

Суб’єкти бувають загальні й спеціальні. Спеціальний суб’єкт - це суб’єкт, що володіє додатковими, нетиповими для всіх суб’єктів ознаками. Поняття спеціального суб’єкта вводиться для обмеження кола осіб, які можуть залучатися до кримінальної відповідальності. Наприклад, по ст. 250 КК Естонської Республіки за самовільну отлучку з військової частини може залучатися до відповідальності тільки військовослужбовець, що дав присягу, а за вбивство по ст.106 УКРФ може залучатися до відповідальності тільки жінка, а точніше, тільки мати новонародженої дитини

Ознаки суб’єкта підрозділяються на обов’язкові й факультативні

До обов’язкових ознак ставляться:

фізична особа (людина, незалежно від громадянства або підданства)

осудність (СТ.11 УКеР або ст.19 УКРФ),

досягнення певного законом віку (ст.10 УКеР або ст.19 УКРФ)

Осудність - це здатність людини усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку свого поводження [інтелектуальний фактор] і керувати їм [вольовий фактор].

Pages: 1 2 3

Збережи - » Помилка в карному праві . З'явився готовий твір.