Протягом декількох століть Великобританія панувала практично у всіх океанах Земної кулі. За рахунок цього англійська мова одержала найширше поширення. Не тільки у Великобританії, але й в Австралії, Новій Зеландії, у Канаді й на багатьох островах говорять англійською мовою. Кількість вивчаючих його в усьому світі перевалило за пятисотмиллионную оцінку. Я теж учу цю мову, тому мені цікаво описати батьківщину мови й людей, для яких він є рідним. Це й послужило причиною вибору темою мого реферату Великобританії. Хочеться подробней описати вдачі, звичаї й характер англійців, їхній спосіб життя й думок, їхнє дивне почуття гумору й холоднокровність, що не змінюють їм у самих складних і небезпечних ситуаціях. Але лімітований обсяг реферату не дозволяє цього зробити повною мірою. І все-таки кілька слів про людей в Англії сказати необхідно, тому що багато явищ у ході розвитку Великобританії тісно пов’язані з характером цих людей

Про англійців ходять легенди, нібито вони неговіркі, чопорни, невеселі й не вміють веселитися. Лондон уявляють собі як похмуре, сіре, непривітне місто. Я хотів би розвіяти це враження. Можливо, колись це й було так, але сучасний Лондон - найбільший центр розваг, туризму й дуже веселе місто, може бути, навіть саме веселе місто миру. Він динамічний і затишний одночасно. У Лондоні дуже симпатичні завулки. Лондонські таксі здатні розвертатися буквально на місці й снувати по будь-яких провулках, незважаючи на жахливо завантажені автомагістралі із середньою швидкістю руху 18 км/ч. Всі вулиці, особливо влітку, загачені юрбами людей. І в людини, що попали в Лондон, складається враження, що й у будень відбувається якесь божевільне свято життя

Молодь сидить прямо на тротуарах, грає й співає. Навколо пабів (пивних барів) - стовпотворіння. Лондонці люблять годинниками розмовляти, спілкуватися коштуючи

молодих англійців, ЩоТиняються без справи, або хуліганять по підворіттях, не видно. Багато підлітків, навіть із забезпечених сімей, улітку подрабативают. До речі, не існує з Лондоні й підворіть. Типова вулиця - це довгий ряд будинків, біля кожного - палісадник. Всі англійці не мислять свого життя без власного садка

Зараз Великобританія - високо розвинена держава зі стійкою, багатою економікою. Але не завжди це було так. Далі розглянуті основні історичні події й процеси, завдяки яким Великобританія стала такий, який ми її бачимо сьогодні.

Після війни у Великобританії відбулися більші зміни, далеко не в кращу для країни сторону. Уперше в історії ця держава стала жертвою спустошливих бомбардувань і сильних ракетних ударів, у результаті яких Великобританія втратила значну частину свого торговельного флоту. Під час війни Британські колонії придбали більшу незалежність, що послужило причиною кризи Британської імперії. Великобританія ще була великою державою, але суперництво зі США й СРСР стало для країни недосяжною мрією. Після війни англійцям довелося надовго розстатися з думкою про світове панування. Її позиції на міжнародній арені сильно похитнулися. Вона виявилася низведенной на роль ”молодшого партнера” США, втратила свою першість на світові ринках

Великобританія - парламентська монархія. Конституції тут ні, її законодавство ґрунтується на багатовікових конституційних звичаях і прецедентах, тобто парламентарії дивляться, як колись був вирішений аналогічний випадок (настільки відшліфовані за багато сотень років парламентські закони й процедури). Формально країною править монарх (з 1952 року - Корольова Єлизавета II). Але фактично вищий законодавчий орган - парламент, що містить у собі королеву, палату громад і палату лордів (див. схему в додатку). Палата громад являє собою загальнонаціональні збори, избираетсяраз у п’ять років. Палата лордів - аристократи, принци крові, наследние пери… Палата лордів має право затримати законопроект (не фінансовий) на рік. Фінансові законопроекти перетворюються в закони при проходженні палати громад і підписанні королевою. Звичайно вона не перешкоджає роботі палати лордів і взагалі не втручається в державні справи. Із цього можна зробити висновок, що королева для англійців - традиція, який, як і багатьма іншими, вони дорожать і на які вважають потрібним виділяти величезні суми з бюджету

Виконавча влада належить кабінету міністрів на чолі із прем’єр-міністром. Члени кабінету міністрів - найбільш видні діячі правлячої партії, тобто партії, що одержала більшість на останні виборах

В області зовнішньої політики у Великобританії було два основних напрямки: (1) суперництво зі СРСР і (2) спроба зберегти Британську Імперію

У першому питанні лейбористи були повністю згодні з думкою Черчілля про радянську погрозу, висловленим їм у Фултоне й залишалися союзниками США. Але в 1947 році були змушені відмовитися від суперництва зі СРСР через кризове положення в державі (див. Післявоєнне положення). В 1949 році Великобританія стала членом НАТО.

У той час перед країною стала ще більш важка проблема, що вимагала негайного рішення. Почалася криза Британської Імперії. Довелося надати незалежність Індії, Цейлону в 1947 році і Йорданії й піти з Палестини

В економіці лейбористи не виправдали себе. Їхньої реформи не змінили економічне становище в країні, скоріше навпаки. Податки виросли, усе ще діяла карткова система. Положення в країні залишалося як і раніше тяжким, тим більше, що в країні помітно виросли ціни на продукти харчування - особливо через те, що вона втратилася традиційних дешевих джерел продовольства в країнах Співдружності

В 1950 році пройшли чергові парламентські вибори, на яких лейбористи одержали настільки незначну перевагу, що не могли керувати країною. У зв’язку із цим в 1951 проведені позачергові парламентські вибори, і 77-літній Уинстон Черчілль, глава консерваторів, очолив уряд. Черчіллем були зроблені певні висновки з поразки консерваторів в 1945 році. Тепер уряд не зазіхав на безкоштовне медичне обслуговування й систему соціального забезпечення. Були денаціоналізовані тільки сталеливарна промисловість і транспорт

В 1952 році вмер король Георг VI , і його дочка Єлизавета вступила на престол. Але, тому що монархія у Великобританії зберігається заради традиції, те зміна, що відбулася, монархів ніяк не вплинула на політику

В 1952 році Великобританія, що не побажала відставати від наддержав, обзавелася ядерною зброєю. У цьому їй допомогли США.

Наростання економічних труднощів викликає загострення й соціальні конфлікти. З кожним роком росте страйковий рух трудящих. Найбільш потужними в 1970-х роках були виступу британських шахтарів, залізничників, докерів. Великий розмах одержала боротьба широких верств населення за мир, за розрядження міжнародну напруженості, проти непомірних військових витрат, за налагодження взаємовигідного співробітництва між державами з різними соціально економічними системами

Наприкінці 60-х років загострилася й ірландська проблема. Після надання незалежності Ірландії в складі Великобританії залишилися шість графств Північної Ірландії з переважно протестантським населенням. Католицька меншість початок в 1968 році боротьбу за цивільну рівноправність, що вилилася незабаром у масові безладдя. На наступний рік уряд увів туди частини британської армії, у відповідь Ірландська республіканська армія - таємна терористична організація, що виступає від імені католиків, - почала кампанію терору проти англійських солдатів. Жертвами взаємної жорстокості всі частіше ставали мирні жителі. Хвиля насильства виплеснулася за межі Ольстера: загриміли вибухи в Лондоні, інших містах. На початку 70-х років Великобританію стали розглядати як головного “хворого” Європи

Pages: 1 2 3