Мій цар! мій раб! рідна мова! Мої вірші - як дим вівтарний! Як виклик лютий - Мій лемент! В. Брюсов Валерій Якович Брюсов - поет, організатор і “ідеолог” символістського руху. Він обґрунтував і розвив у своїй творчості особливості поетики символістів, коли художник відмовляється від соціальної спрямованості, а на перший план висуває особистий, суб’єктивний початок. Пізнання миру відбувається через внутрішній, духовний досвід. Дійсність відбивається у двох планах: реальному й містичному. Свою програму символізму Брюсов поетично виклав у вірші “Юному поетові”: Юнак блідий з поглядом, що горить. Нині даю я тобі три завіти: Перший прийми: не живи сьогоденням. Тільки прийдешнє - Область поета. Помни другий: нікому не співчувай. Сам же себе полюби безмежно. Третій, зберігай: поклоняйся мистецтву. Тільки йому, безроздільно, безцільно. Юнак блідий з поглядом збентеженим! Якщо ти приймеш мої три завіти. Мовчачи впаду я бійцем, переможеним. Знаючи, що у світі залишу поета. Символ народжує не логічну, значеннєву, а лише асоціативний зв’язок, тому особливістю символізму стає безсюжетність або розмитість його. Основа вірша - не подія, а рух душі. Від речі, від предмета йде зліт до почуття, ідеї

Тінь нестворених створень Колишеться в сні, Немов лопати латаній На емалевій стіні. Фіолетові руки На емалевій стіні Напівсонно креслять звуки В лунко-звучній тиші… Таємниці створених створень Із пещенням лестяться до мене, И тріпотить тінь латаній На емалевій стіні. (“Творчість”) Як поэтично й красиво показана процес творчості? Поетові дуже важливі асоціації, які виникають у зв’язку зі спостереженням конкретних предметів. І з реального життя народжується майже фантастичний пейзаж: …Я повернувся на яскраву землю, Меж людей, як у тумані, броджу, И шумливому говору внемлю, И в палаючі погляди дивлюся… Основа вірша в поезії Брюсова - метафора, що створює образ, символ. Тут бачиться прагнення знайти великий синтез людини й краси

Поет намагається відкинути дрібне, повсякденне, а звідси виникають натяки, таємні знаки, з’являються складні образи, використовуються алітерації (гра приголосних) і асонанси (гра голосних). Брюсов уживає у своїх добутках складені епітети. Всі ці прийоми народжують дивну музикальність вірша

Мій дух не знеміг в імлі протиріч. Не знесилів розум у сцепленьях фатальних. Я всі мрії люблю, мені дороги всі мовлення, И всім богам я присвячую вірш… І дивно полюбив я імлу протиріч И жадібно став шукати сплетень фатальних. Мені солодкі всі мрії, мені дороги всі мовлення, И всім богам я присвячую вірш. (“Я”) Брюсов домагається максимального використання звучання слова. Він передає у вірші не предмет, а враження від нього: Якщо б ніколи гостем я прибув, До вас, мої віддалені предки, - Ви Побратимом пишатися змогли б. Полюбили б, погляд мій влучний… Я буду, як всі - И особливий. Волхви мене приймуть, як сина. Я складу їм пісню для проби, Але від них піду я в дружину. Гей ви! Слухайте, вільні вовки! Коріться жданному кличу! У коней розвіваються чубчики, Ми знову летимо на видобуток. (“Скіфи”) До кінця дев’яностих років Брюсов входить у коло найбільш помітних поетів-символістів. Величезне значення для його творчості, за свідченням самого поета, мало спілкування з Бальмонтом. “…Через Бальмонта мені відкрилася таємниця музики вірша”,- писав Валерій Якович

Я люблю більші будинки И вузькі вулиці міста, - У дні, коли не настала зима, А осінь повіяла холодом. Поети-Символісти: Мережковский, Блок, Бальмонт, Гиппиус, Білий, Балтрушайтис на чолі з Валерієм Брюсо-Вым вплинули на суспільство, але незабаром випробували опір, і в першу чергу Гумилева й Городецького (акмеисты). Вірші Валерія Яковича витримали випробування часом, а це головне для поета й для поезії в цілому. Я люблю одне: бродити без мети По шумних вулицях, один; Люблю годинники святих безделий, Годинники роздумів і картин… У тіснині стін я весь на стражі; Так уловлю Господень лик! (“Люблю одне”)