Отут не одне воспоминанье, Отут життя заговорило знову. Ф. И. Тютчев У другій половині XIX століття в російську словесність початок входити нове філософське поняття - «космічна свідомість». До числа вибраних високоінтелектуальних людей, що нібито володіють такою свідомістю, зараховували Ф. И. Тютчева. «Він умів,- за свідченням А. Фета,- умістити в невеликому обсязі книги стільки краси, глибини, сили, одним словом, поезії!..

» Дійсно, у віршах Тютчева в поетичній формі знайшла відбиття глибока філософська думка про стан природи й Всесвіту, про зв’язок людського, земного життя з життям у Космосі. Звідси думка про поезію Тютчева як про незрозумілої, створеної для деяких, «вибраних». Є якась година, у ночі, всесвітнього молчанья, И в оный година явищ і чудес Живаючи колісниця мирозданья Відкрито котиться у святилище небес… Зате наші сучасники по достоїнству оцінили поезію Тютчева. Томик його віршів побував вкосмосе.

Вражає геніальне передбачення поета, що як би побачив Землю із глибин космосу: Небесний звід, що горить славою зоряної, Таємниче дивиться із глибини, - И ми пливемо, пылающею безоднею З усіх боків оточені. У сімдесяті роки поет надається філософським роздумам. Він пережив багатьох близьких, утомився від смертей: