Маючи більший розум «з боку практичної», Чичиков почав збирати гроші в, школі, наживаючись на товаришах і відрізняючись особою скнарістю. Уже в ті роки виявилася душа цього «набувача». Обманом, підлабузництвом Чичиков пробивав собі дорогу, не зупиняючись ні перед чим. Він хитрить, обкрадає державу, «надуває» колег. Хабарництво стає його стихією

Поступово афери Чичикова здобували все більший розмах. Від скромного повитчика до митного чиновника простежує Гоголь шлях свого героя. Будь-якими шляхами він прагне збільшити стан. За ідею покупки «мертвих душ» він ухопився швидко. Підприємницький талант Чичикова не погодиться з моральними нормами. Для нього немає ніяких моральних підвалин. Чичиков з радістю містить: «А тепер же час зручне, недавно була епідемія, народу вимерло, славу Богу, чимало». На людському горі, на чужих смертях він будує своє благополуччя

Ми ж без перебільшення можемо сказати, Чичиков втілив у собі риси багатьох сучасних підприємців, для яких вище всього вигода. І як це ні сумно, але це «герой» і нашого часу теж.

Творчість великого письменника напрочуд близько стикається із проблемами наших днів. Гоголівські образи дозволяють ясніше зрозуміти активність сучасних безсоромних ділків, користолюбців; також внутрішній вигляд людей, які реальна суспільна справа підмінюють порожнім прожектерством; та й тих, хто з «натхненням» і в той же час впустую розтрачують свою й чужу енергію на марні заняття,

Відсталість, застій, консерватизм викликають у письменнику протест, тому що вони народжують страх перед будь-якими змінами у світі. У наші дні ми спостерігаємо сплески агресивного, войовничого консерватизму в країнах Америки й Західної Європи. Зрозуміло, в епоху стрімкого розвитку науки й техніки істотно змінився лик і практика консерватизму. Але збереглося те, про що нам нагадують добутку великого сатирика, - прагнення розтрощити розумне, нове заради збереження старого, віджилого. Сучасним реакціонерам також властиве подання, що життя повністю подвластна тільки їм, що влада й гроші вирішують всі

У пбэме Гоголя накопичення найчастіше здобуває вигляд того явища, які в наші дні одержало назву вещизма. Сучасні «ве-щисти», зрозуміло, не збирають нікому не потрібний мотлох, а здобувають дорогі престижні речі. Однак суть одна; як і Плюшкин, вони виявляються під невсипущою, непорушною владою речей, зібраних ними з великим старанням. Не речі служать їхнім власникам, а людина стає їхнім слугою, віддаючи забуттю багато чого з того, чим відрізняється теперішнє людське життя

Гоголь відбив у поемі таке соціальне зло, як бездуховність. З великою художньою силою він зобразив людей, позбавлених високих прагнень, замкнутих тільки на собі, байдужих до всього, що їх безпосередно не зачіпає. Бездуховність - постійний супутник різного роду набувачів, накопичувачів, тих, хто поглинений погонею за чинами, прагне досягти своїх цілей будь-якими засобами

Втрата моральних критеріїв характеризує й ту зображену Гоголем самовдоволену буденщину, самозакохану вульгарність, що іронічно ставиться до духовних інтересів і «високим матеріям».

Зв’язку творчості Гоголя із сучасністю широкі й багатоликі. Саме усвідомлення цих зв’язків збагачує наші подання про завоювання російської класичної літератури. Невичерпна сила образних узагальнень Гоголя розкривають неминуще значення його художньої спадщини

Pages: 1 2