Одного разу я відчув себе чарівником. Мені потрібно було виконати завдання із зарубіжної літератури й прочитати «Маленького принца». От1 і перевіримо мої магічні здібності.

• —        Раз, два, три! Маленький принц, будь ласка, прийди!
• Я розплющив очі, здивувався й зрадів. Поруч зі мною стояв хлопчик, як на картинці в підручнику.
• —        У подорож? — запитав він. — Я знаю твоє бажання. І до
• поможу. Моя планета знаходиться біля астероїдів 325, 326, 327, 329 і 330.

На першому астероїді король одразу сприйняв нас як підданих і то не дозволяв, то наказував позіхати. Король любив, щоб усе робилося тільки’з його наказу. Правда, іноді накази його були розумні — як от про схід і захід сонця. Мені, як і Маленькому принцу, теж захотілося швидше покинути цю планету.

Хто ж на другій планеті? Честолюбець. У короля всі піддані, а в цього пихатого — усі шанувальники. Тікаймо далі. Ми проминули планету пияка, навіть не повернувши туди. Навіщо? А от бізнесмен мене зацікавив, бо я й сам хочу бути бізнесменом. Але виявилося, що між королем, пияком і бізнесменом різниці майже немає: той просто випиває, а той просто володіє усім, що може побачити. «Ці дорослі таки незвичайні люди», — погодився я з Маленьким принцом.

У ліхтарника була та сама історія. Правда, він працював. Але робота ця була безглуздою. Планета крутилася все швидше, і йому доводилося щомиті гасити та запалювати ліхтар. Це добре, що він виконує наказ, але ж він зовсім забув про себе — не спить, не їсть.

—        Давай відкладемо подорож до інших планет до наступного

разу. Мені потрібно летіти на свою планету. На мене чекає моя троянда. Я обіцяв повернутися вчасно.

• —        Яка ж планета сподобалася тобі найбільше? — прокричав я услід своєму новому другові.
• — Та планета, на якій живеш. Там усе твоє рідне й зрозуміле. Бережи те, що в тебе є.
• Я повернувся на свою рідну планету й побачив, яка ж гарна наша Земля. Зелені ліси та ріки. Мій дім. Моя кімната. Усе прекрасно. Особливо, якщо гарний настрій.