Очевидно, що в сучасних умовах високорозвиненого поділу праці в основі будь-яких регулюючих мір лежить грошовий обіг. У Кореї досягненню фінансово-грошової збалансованості приділялася першочергова увага. Навіть у роки значних господарських труднощів грошовий обіг, інфляція, дефіцитність державного бюджету не виходили з під контролю держави. Центральну роль у цьому грала державна монополія в кредитно-фінансовій системі. Інший важливий напрямок державного регулювання Південної Кореї пролягає у валютній сфері. У різних варіантах примуса до того, щоб тримати іноземну валюту на спеціальних рахунках у ЦБ, діє в Кореї з 1949 року. Концентрація фінансових і валютних ресурсів у руках держави впливало на формування основних пропорцій суспільного виробництва. При цьому основна ставка робилася на всіляке заохочення експорту. Держава використовувала субсидування національних експортерів, яким пре- доставлялися банківські пільги. По самих ськромних оцінках тільки в 70-е роки вони щорічно поглинали не менш 1/10 ВНП.

Державні кредити такого роду становили:

15% від ВНП - 1962-1966гг.

39% від ВНП - 1932-1936гг.

46% від ВНП - 1977-1981гг.

При цьому потрібно відзначити, що кредити концентрувалися в потенційно найбільш ефективних сферах економіки. Також здійснювався контроль за ефективністю застосування кредитів.

Висока активність державного регулювання з великою виразністю виявляється у формуванні галузевих пропорцій. Наприклад, при проведенні аграрної реформи найважливішою ськладовою частиною стало примусове дроблення великих земельних наділів на більше дрібні - міра, неможлива без прямого активного втручання гос-ва. У цьому зв’язку варто послатися на програму "цільового розвитку". Починаючи з 70-х років спеціальними законами виділялися 7 галузей першочергової уваги: - машинобудування -електроніка - текстильна промисловість - чорна металургія - кольорова металургія -нафтохімія - кораблебудування Цим галузям виявлялася явна перевага в постачанні ресурсами, вони користувалися переважними податками й ін. пільгами. Одночасна держава тверда регулювало конкуренцію в пріоритетних галузях, примушуючи до об’єднання приватні компанії або до відходу з даного ринку. Держава нерідко йшла на пряму компенсацію збитків" вибраних експортерів". Особливо варто відзначити, що пільги, надавані гос-вом, привели до утворення високомонополизированной виробничої, особливо експортної структури. У першої порожно - провині 80-х років частка 30 найбільших південнокорейських конгломератів в обробній промисловості досягла 1/3, а в експорті перевищила 1/2.

Бачачи сильний вплив гос-ва на економіку Південної Кореї виникає питання: чи можна розглядати корейські приватні фірми як самостійні одиниці. Це питання можна поста- вити на підставі наступних факторів:

1. висока залежність діяльності приватного сектора від залучення позикових засобів.

2. під контролем гос-ва перебуває якість продукції в найважливіших експортних галузях. Гос-У домагалося, щоб ціни на товари, імпорт яких заборонявся або обмежувався не перевищували умовно середньосвітові.

3. щомісяця проводилися наради з питань експорту під керівництвом президента країни, на яких установлювалися орієнтовно експортні завдання великим конгломератам.

4. гос-у жорстко контролювало робочий рух, що позбавило підприємців від яких-небудь серйозних проблем крім " капітал-праця".

Не менш жорстко гос-в у Південній Кореї контролює іноземний капітал. Важливо відзначити, що прямі іноземні капіталовкладення з 1967-1986гг. становлять менш 2% від сукупних валових інвестицій. Південна Корея прагне залучити не всякі іноземні інвестиції, а тільки ті, які вписуються в загальну стратегію її розвитку. Тому не менш 2/3 іноземних капіталовкладень концентруються в таких пріоритетних галузях, як хімія, машинобудування й електроніка.

У такий спосіб ми маємо " тристоронній альянс": держава-місцевий капітал - іноземний капітал. Але при безсумнівному дотриманні інтересів всіх трьох сторін, гос-у є єдиним повністю самостійним учасником, рішення якого обов’язкові для всіх інших.

Також заслугою гос-ва є централізоване планування з використанням середньо - і довгострокових планів і цільових програм, із установленням часом конкретних виробничих завдань і строків їхнього виконання, зі строгою системою контролю господарської діяльності й безжалісним економічним знищенням невдах. У сутності економіка Південної Кореї представляє найбільш гармонічне сполучення планового й ринкового способів ведення господарств.

Якщо дуже коротко говорити, то саме формування й уміле використання такого механізму й дозволило Південній Кореї у відносно стислий термін перебороти бар’єр слаборазвитости й зайняти гідне місце у світовій цивілізації.

ІМПОРТ ТЕХНОЛОГІЙ

Поряд із залученням іноземних інвестицій, починаючи з 80-х років економічна політика Південної Кореї була спрямована на залучення з-за кордону сучасних технологій. хоча в силу різних причин обсяги запозичень в області технологій були не настільки значними, як у сферах позикових засобів і прямих капіталовкладень, її роль у перекладі південнокорейської економіки на сучасні рейки й у прилученні країни до досягнень НТР була проте досить висока.

Для широкого впровадження сучасних технологічних процесів необхідно було й здобувати відповідну техніку.

Серед закуповуваної техніки, безпосередньо не пов’язаної з виробничими процесами, що переважає місце займали транспортне встаткування й рухомий ськлад, електроприлади й апаратура. За умовами контрактів подібного роду, що містяться, поставки фінансувалися кредитами з розрахунку 3% річних з по - гасінням заборгованості в трирічний строк.

Крім зазначеного Південна Корея була змушена здобувати й машинне встаткування, безпосередньо використовуване у виробничих процесах. Як правило, закупівлі верстатів і агрегатів супроводжувалися придбанням прав на використання технологічних процесів. Потреба в них збільшувалася з кожним роком. Відповідно росли й відрахування на оплату як самої техніки, так і технології "knоw Ноw". Усього за 1962-1982гг. між Південною Кореєю й розвиненими капіталістичними країнами була зафіксована 2281 угода на придбання технічних "nоw Ноw" на загальну суму 681 млн. $, що ськлало 47,7% суми прямих інвестицій за той же період.

Левова частина угод, пов’язаних із придбанням виробничого встаткування й пов’язаних з ним "knоw Ноw", полягало з японськими бізнесменами (56,4%) , хоча до співробітництва з південнокорейськими фірмами на цьому поприщі вони приступилися на 4 го - так пізніше чим американські та інші ділові кола.

Домінуючої була й питома вага Японії в сумах південнокорейських відрахувань за використовувану техніку й технології. Усього за 10 років ( 1967-1977) японські підприємці одержали 52 млн. $ (59%) , тоді як за 15-літній строк ( 1962-1977) Америці й Західній Німеччині дісталося відповідно 24.3 млн. $(27.7%) і 4.4 млн. $(5%) . 1975р. 64.1% всіх відрахувань за використання іноземної техніки й технологій падало на частку США і Японії 4796 і 7074 млн. $. Відзначаючи винятково високий ступінь залежності від цих двох країн, південнокорейська асоціація Зовнішньої торгівлі 17 липня 1976р. виступила із закликом негайно диверсифицировать джерела, з яких запозичаться й впроваджуються техніка й технології. Однак спонукальним мотивом цього заклику служили не тільки кількісні розрахунки.

По оцінках Національного Інституту Науки й техніки виходило, що тільки 30% "knоw Ноw"(запозичених і США й країн Західної Європи) можна було віднести до передових технологічних процесів, а що залишилися 70%( щовпроваджувалися за посередництвом Японії) оцінювалися як відсталі й застарілі.

Після проведеного дослідження в Південній Кореї був створений Консультаційний Центр по залученню технології, що давав (при консультації іноземних фахівців) випереди тельние оцінки "knоw Ноw", намічених до впровадження, з метою усунення негативних факторів.

У світлі викладених даних хотілося б відзначити й те, що бували випадки (причому, далеко не одиничні) , коли японські фірми продавали яке-небудь устаткування за спекулятивними цінами при тім, що продукція, що випуськається на цьому встаткуванні, не відповідала прийнятим стандартам.

Про подібний рід казусах південнокорейська преса повідомляла неодноразово, і, видимо, аж ніяк не випадково в середині 70-х років сеульськие влади прийняли ряд мір, спрямованих на диверсифікованість джерел не тільки позик, але й технічної допомоги.

Однак, на практиці відбулася диверсифікованість не джерел позик, а диверсифікованість технологічних процесів у сфері розподілі по окремих галузях південнокорейської промисловості.

Розглянувши в цілому положення із запозиченням ззовні сучасної технології на тривалому відрізку часу, простежимо тепер динаміку цього процесу.

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » Південна Корея: економіка, географія, політичний пристрій і місце в сучасній світовій економіці . З'явився готовий твір.