Питання про створення абсолютного або чудо - зброї віддавна терзає багатьох людей. У часи арабської експансії це був невідомий у Європі порох. Потім, у міру розвитку наукових знань і технічних можливостей, з’явилися фрегати, збройні пушками, на зміну яким прийшли могутніші сталеві крейсери. А казавшиеся іграшками й плодами дивацтва дирижаблі й аероплани стали наганяти жах на армії ворога. І якщо для бронепоїздів були потрібні ще залізниці, те його побратимові по товщині сталевого панцира, танку, було вже однаково де проїхати: по шосе або по болоту

Коли з’явилося атомне, а потім воднева зброя, яку можна доставити в будь-яку крапку земної кулі, люди, що володіють їм, думали, що от воно “вундерваффе”

Але навіть ядерний щит, доповнений космічним у вигляді програми СОИ, не гарантував ні стовідсоткової безпеки від нападу, ні можливості абсолютного виграшу у випадку, якщо вдарити першим. До того ж доля переможця (якщо все - таки ядерний конфлікт відбувся б) було б вибрати одну із двох жахливих смертей: або вмерти в бункері від недоліку їжі, води, повітря й сонячно го світла, або вмерти від радіоактивного опромінення

Хімічна й біологічна зброї також не є ідеальними як показав досвід війни у В’єтнамі, та й зберігати цю “смерть у пробірці” складніше, ніж ядерну

По цій і іншій причинах у цей час посилені й активноі фінансовані пошуки абсолютної зброї йдуть в інших областях

Так, наприклад, у дельфінарії ВМФ, що перебуває в Козачій бухті мису Херсонес проводяться поглиблені дослідження з “мобілізації” цих ссавців на військову службу. Спочатку дельфінів учили трьом речам: пошуку затонулих предметів (наприклад, торпед) , учили допомагати водолазам під час усіляких підводних робіт (подай - при неси) і охороні військово-морських баз. Використання дельфінів як торпеди не розробляється, тому що “торпедне” напрямок американці вже до початку сімдесятих років порахували безперспективним. До того ж висновку прийшли й наші військові. Наприкінці сімдесятих років була розроблена система патрулювання військово-морських об’єктів: по периметрі бази приблизно в напівкілометрі друг від друга розставлялися спеціальні буї ; допливаючи до кожного буя, дельфін - вартовий міг, нажавши носом на педаль, одержати рибку. Таким чином, він обходив всю ділянку. Углядівши водолазів диверсантів, дельфін підпливав до них ближче й отстреливал взривпакет ; відразу включався датчик з ультразвуковим сигналом “НЕБЕЗПЕКА”, розшифрованим ученими з мови дельфінів ; “вартовий” моментально спливав, а його подарунок диверсантам вибухав. У середньому в дельфінарії навчається біля п’ятдесятьох дельфінів. У той же час почалися аналогічні тренування й з морськими котиками. За минулі з тих пор роки військові дресирувальники многому могли навчити своїх ” курсантів “

Іншим перспективним напрямком є створення літаків - невидимок. Перший іспитовий політ такого винищувача відбувся в червні 1981 року. При його будівлі широко застосовувалися струмопровідні композити (надміцні пластики, армовані вуглецевими волокнами) , що поглинають радіохвилі. Сконструйовано літак - невидимка так, що всі ділянки його поверхні ” гасять ” сигнали радарів (застосована спеціальна ніздрювата структура поверхні, завдяки чому радіохвилі практично повністю поглинаються нею) . У результаті формою літак нагадує електричного ската, а все це зробило його ” невидимим ” для систем ПВО супротивника. Перший літак - невидимка був виготовлений фірмою ” Локхид ” і одержав позначення F - 117 A

Програма ж по виробництву літаків - невидимок зветься ” Стелс “. Але ” літаючих скатів ” робить не тільки ” Локхид “, на заводі в Палм дейли, де виготовляються всі невидимки, чи втіль у металі й пластики бомбардувальник В - 2 фірми ” Нортроп “. ” Нортроп ” теж бере участь у програмі ” Стелс “. Але хоча ці моделі (F - 117 A і В 2) можуть і добре захищатися, і нападати (новітня комп’ютерна ударно - навігаційна система: бортова РЛС, прилади нічного бачення ” котячі очі ” < різні цілі на видаленні 12 кілометрів >, надточна лазерна система наведення бомб, здатність нести всі види тактичного озброєння - від керованих ракет ” повітря - повітря ” до ядерних зарядів вагою 900 кг.) , вони є вдень сьогоднішнім, а може бути й учорашнім. Конструкції завтрашнього дня замічені американськими фермерами в небі штатів Каліфорнія й Невада. В основному це два типи апаратів, дуже различающихся, але виготовлених обоє за технологією ” Стелс “. Перший, прозваний ” пульсатором ” (тому що його поле супроводжується характерним голосним гулом, тембр якого час від часу змінюється, звук пульсує з низькою частотою близько 1 Гц.) з’явився в липні 1989 року й переборов за 6 мінут відстань в 560 км, іншим разом його помітили, коли за 20 секунд він перемістився по небу на 70 градусів (тобто швидкість є гіперзвуковий 4000 км/год і більше) . Літають ” пульсатори ” на великій висоті й різко міняють напрямок. На думку експертів на пульсаторі коштують комбіновані двигуни НАСА для аерокосмічного літака

У звичайному турбореактивному двигуні, перш ніж змішуватися з пальним, повітря стискується компресором: повне згоряння підвищує потужність і ефективність конструкції. Однак уже при швидкості порядку 2 М (дві швидкості звуку) зустрічний тиск повітря так велико, що компресор практично не потрібний. А при швидкості 6 М потік, що набігає, завдяки ударній хвилі стискується в сто разів, тобто можна включати прямоточний пристрій. Розрахунки показали, що воно зможе розігнати літак до швидкості порядку 16 М! Після чого ” прямоточка ” повинна буде поступитися місцем ракетній силовій установці. Однак дотепер складною проблемою було запалювання паливно-повітряної суміші. У надзвуковому потоці повітря пролітає через камеру згоряння настільки швидко, що хімічна реакція запалення палива триває всього одну миллисекунду

Це було каменем спотикання ” прямоточек “, що працюють на гасі або спирті. Використання ж охолодженого до рідкого стану водню різко міняє ситуацію. КПД двигуна на гримучому газі істотно вище традиційного (саме через його використання ” пульсатори ” при польоті так гуркочуть) . Уже зараз проведені успішні випробування цього типу двигуна на швидкостях до 7 М, а суперкомп’ютери програли його поводження аж до 20 М

Іншою конструкцією завтрашнього дня, створеної за технологією ” Стелс “, є так званий ” літаючий трикутник “. Якщо для ” пульсатора ” актуальне гасло: швидше, вище, сильніше, те для ” трикутника “: нижче, тихіше, непомітніше

Уперше їх помітили пізнім травневим вечором 1990 року в районі авіабази ” едварс ” у штаті Невада, коли ” літаючий трикутник ” з великою швидкістю, але зовсім безшумно переміщався в небі

Схема розміщення бортових вогнів в ” трикутників ” одиночні янтарно - жовті під закінцівками крил і червоний у носовій частині - аналогічно застосованої на F - 117 A. Безшумність ” літаючих трикутників ” (що в загальному - те закладене в основу програми ” Стелс “) на думку авіафахівців пов’язане із застосуванням нового палива

Пошуки абсолютної зброї можуть приводити до нових точок зору відносно вже, здавалося б, давно відомих бойових систем. Пушки в різних різновидах відомі також із древніх часів, але ідея Жуля Верна про використання супергармат для досягнення більших висот є актуальною й сьогодні. У середині 60-х років Джеральд Бюлль, будучи директором канадського інституту космічних досліджень, зацікавив цією проблемою канадський і американський уряди й одержав від них підтримку. Використовуючи знаряддя калібром 40,6 див, зняті з лінійних кораблів періоду другої світової війни він зібрав три досвідчені пушки. Сама велика більше 50 м у довжину. Вони й зараз стоять на своїх занедбаних полігонах на острові Барбадос, під Юмой в Аризоне й поблизу Хайуотера в Канаді. Із цих щодо примітивних знарядь (у порівнянні з тими, які він мріяв створити) Бюлль відправляв снаряди вагою до 2 тонн на рекордну висоту, що залишилася дотепер, 180 км. По суті, він виводив супутники на невисоку навколоземну орбіту. Гігантські знаряддя не мали традиційних лафетів - замість них Бюлль використовував спеціальні котловани. Подібну ідею він перейняв від маловідомого германського ” знаряддя відплати ” ФАУ - 3. Незважаючи на те, що випробування на Барбадосі проходили успішно, в 1967 році вони припинилися - бурхливий розвиток ракетної техніки послабило інтерес Пентагона до супергармат, і пов’язану з ними програму просто перестали фінансуватися

Pages: 1 2