На думку китайських дослідників, історію народу можна вивчати за змістом як народних, так і авторських пісень. Із цією думкою не можна не погодитися, оскільки українська пісня, що своїм коріннями досягає в сиву давнину, - це геніальна поетична біографія нашого народу. За всіх часів людського буття пісня в Україні була органічною часткою людського життя, невичерпним джерелом наснаги, завершеному утвором генія народу, дивом з дів миру. Життя кожної людини починається з пісні, що ллється з материнських вуст. Ніжні, задушевні мамині пісні супроводжують весь людський рід

Серед народних пісень найбільш відомі історичні й обрядові. Пісня історична була в кривавих січах, у походах, по всіх дорогах козацької слави. Мандрувала вона чумацькими шляхами. Відобразила важку долю, висловлюючи протест проти панщини й кріпосництва, солдатчини, приниження

Обрядові пісні — романтически-приподнятие колядки й щедривки — поетичним словом прославляли трудової людини, відривали його думки від буденних проблем. А навесні, коли все оживало навколо, коли краса природи турбувала чуйні молоді серця, над українськими селами звучали ластовиння. У цих піснях поєднувалася радість із тихим смутком. За весною наступала русальна неділя, а далі - підготовка до весілля. Дійшли до нашого часу й купальские й жнивні пісні. Вони сповнені бадьорим настроєм, привабливістю, мріями про добробут, любов’ю до природи. Серед народних пісень турбують душу ліричні пісні, які супроводжують молодих під вінець. У них - відгомін сімейної радості, смуток за не сповненими мріями, нарікання на важку долю, журба за теперішньою любов’ю

Серед поетів-піснярів перше слово, безумовно, належить И. Франко, що з молоком матері обрал у себе любов, що виявила себе в зрілій поезії. Поезії збірника муляра «Зів’яле листя» привернули увагу композиторів і зазвучали на всю Україну «Червона калина, чого в лузі гнешся?», «Чому є мені в сні?», «Ой ти, дівчина, з горіха зерно» та інші. Багато віршів М. Вороного теж покладено на музику. Його поезія ніколи не залишала читачів байдужими. Магія віршів Вороного не в словах, а в музикальності кожної строфи, кожного рядка. Ця музикальність, що бентежить, захоплює, турбує. У поезії В. Сосюри, всі начебто звичайне, розміряне, традиційне. Оповідання пливе тихо, спокійно. А душу переповняється незбагненним почуттям, аж дух захоплює, коли чуєш:

• Так ніхто не любив
• Через тисячі років
• Лише приходить подібна любов
• У день такий розцвітає весна на землі
• И земля прокидається рано.

Піснярем 60-х років XX сторіччя називають А. Маля. Його «Пісня про рушник» стало однієї з любимейший. Привертає увагу в цій пісні образ рушника.