Казка - один з епічних жанрів літератури, для якого характерний глибокий підтекст. Саме тому до даного жанру звернувся Салтиков-Щедрін. Його казки - це окремий, самостійний етап його творчості, у якому уклалося все те, що письменник накопичував протягом чотирьох десятиліть свого творчого шляху. Сам він адресує свої казки “дітям неабиякого віку”, тобто дорослим людям

И к їм автор звертається досить суворо, розумно, висміюючи людські недоліки й пороки. Казки Щедріна відрізняються щирими народностями. Піднімаючи в них самі злободенні питання російської дійсності, письменник виступає захисником народу й викривачем панівного класу

У казках Салтыкова дійсно є деякі запозичення з народних казок. Це й чарівні перетворення, і вільна форма викладу, і головні герої - представники тваринного миру. Щедринская казка, звичайно ж, зовсім особлива варіація казкової форми. Письменник уперше наповнив її гострим суспільним змістом, змусив неї розкривати драми й комедії людського життя. Майстер езопової мови, у казках, написаних в основному в роки найжорстокішої цензури, Щедрін використовує прийом іносказання

Під видом тварин і птахів їм зображуються представники різних класів і соціальних груп. Причому автор зло висміює не тільки всесильних панів, але й простих роботяг з їхньою рабською психологією. Салтиков-Щедрін нещадно критикує терпіння й сумирність простого російського народу. Хочеться зупинитися на казці “Дикий поміщик”, що написаний досить саркастично й гостро розумно. У ній протипоставлені представники різних соціальних шарів - народ і дворяни

З їдкою іронією автор пише: “У деякому царстві, у деякій державі жив-був поміщик, жив і на світло глядючи радувався. Усього в нього було досить: і селян, і хліба, і худоби, і землі, і садів. І був той поміщик дурний, читав газету “Звістка” і тіло мав м’яке, біле й розсипчасте”. Зрозуміло, поміщик цей нічого робити не вмів і мріяв тільки про те, щоб позбутися від “холопьего духу”.

Один раз Бог почув його молитвам, і, нарешті, мужицький мир зник. І залишився “російський дворянин князь Урус-Кучум-Кильдибаев” один. Обертає на себе увага незвичайне прізвище

Подібні “багатоповерхові” прізвища з тюркським звучанням були приналежністю древніх, вищих аристократичних пологів, але під пером Щедріна вона здобуває безглузде й досить смішне звучання. Залишився поміщик один. Спочатку він є нам у вигляді “твердого душею” непохитного кріпосника, переконаного в природній, природному перевазі вищих кіл над простими, звичайними людьми, які дратують його навіть своєю присутністю. Але поступово він здичавів: “…

весь він, з голови так ніг, обростив волоссями, немов древній Исав, а нігті в нього зробилися як залізні… ходив же усе більше рачки… Втратив навіть здатність вимовляти членороздільні звуки… Але хвоста ще не придбав”.

Натяк цілком ясний - працею селян живуть барі, і тому в них усього багато: і copyright