Україна моя, для мене ти єдина, як рідна мати, що дала життя. І в щастя дні, і в лиховісні дні, до тебе вертаюся отовсюду. Кланяюся рідним вербам і тополям, припаду до рідної землі. Що маю я таку щасливу долю, Великий Бог, дякую тобі. Рідна моя земля! Мудра Берегиня, мій барвінковий край! Велика земля українська. Високі тополі - це наша Україна. Кримські степи, обпалені сонцем, і запорізькі поля в соняшниковому кольорі - це наша земля. Один раз народиться в людині святе почуття до рідного краю, і буде керувати воно його вчинками, буде оберігати від безладь, направляючи життя гідної шляхом. Кожна людина з великою любов’ю згадує те місце, де він народився.

Це маленька батьківщина кожного з нас. Якщо їх скласти разом, вийде велика держава - Україна. Це наша земля з її знаменитою історією й мудрими талановитими людьми. Протягом багатьох років наш народ боровся за свою незалежність і переміг. Більшовицький монстр довго гуляв по мирі, знищував нашу історію, наша мова, душив національну гордість, козацький дух, тому що хотів бачити наш народ глухим, німим, сліпим. І сіяв цей монстр у людських душах зерна жорстокості, байдужості, ненависті. І проростали ці зерна в людських душах Афганістаном, Чорнобилем, концтаборами. А над всім цим - байдужість

Я запитую в себе, - запитую у вас, у людей,

Я запитую в книжок, на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми - українці

(В. Баранів)

Починати треба за згодою із самим собою, у сім’ї, колективі, у народі. По-іншому ставитися до природи й закордонних сусідів. Наша планета маленька, і все-таки місця на ній вистачає всім. Людина створена творити добро. Звертаючись до історичного минулого українських націй, осмислюючи її духовні цінності, хотілося б бачити у своїх співвітчизниках кращі риси наших предків, які були носіями гуманності, патріотизму, волелюбності.

Ознаки моральності й культурності людини показуються у відношенні до батьків, до минулого, у повазі до своїх націй… Я вірю в силу розуму нашого народу, що повинен сам вирішувати свої національні проблеми, а не чекати допомоги звідкись із боку. Доля України в наших руках. Виховання національної свідомості нерозривно пов’язане з розквітом добробуту народу. Рідна мова… Це чистилище душі нашої, колодязь невичерпної краси, що не дала обірватися струнам національним. Це мова землі й вітру, сонця, росинки й травинки. А бере вона силу з людського духу, з любові до землі, до нашої пам’яті.

Життя в Україні - не тільки більша честь, а й більша відповідальність. Адже ми - продовжувачі прекрасних і величних традицій наших дідів і творці майбутнього України. І я кажу в очі всім недругам моєї Батьківщини: «Я пишаюся тим, що я - українець»…