Левий Матвій - персонаж оповідання Воланда, сну Івана й роману Майстри. Героєві біля сорока років. Збирач податей, він під впливом бесіди з Иешуа стає його учнем і супутником, веде хроніку його життя й записує його висловлення, істотно спотворюючи їхній зміст. Образ персонажа асоціюється з євангелістом; при цьому Л. представлений як людина обмежений і фанатичний. Обвинувачуючи себе в тім, що не зміг уберегти Иешуа від арешту, Л. сподівається врятувати його від мучень на хресті, ударивши ножем по дорозі до місця страти, однак план не вдається. Л. спостерігає за стратою видали, а коли солдати йдуть, знімає із хрестів тіла трьох страчених і намагається віднести тіло Иешуа. Його виявляють співробітники таємної служби прокуратора, і Л. є присутнім при похоронах страчених. Після цього його доставляють до Пілата, якому Л. заявляє про намір убити Іуду, у здивуванні дізнаючись, що той уже вбито за наказом прокуратора. Л. відкидає речення Пілата стати його бібліотекарем, відмовляється й від грошей і просить лише шматочок чистого пергаменту. В «московській» фабулі р9мана Л. є до Воланду від імені Иешуа просити за Майстра й Маргариту. При цьому співрозмовники ставляться друг до друга неприязно - видно, що це не перша їхня зустріч; Воланд зауважує: «Ми говоримо з тобою на різних мовах, як завжди». Воланд називає Л. «рабом», а той себе - «учнем» Иешуа.

Лиходіїв Степан Богданович (Степу) - директор театру Вар’єте; разом з Берліозом займає квартиру № 50 будинку № 302-біс по Садовій вулиці. Значення прізвища персонажа прозоро. Л. профессонально непридатний до виконання своїх обов’язків і проводить час у п’яних оргіях. Після появи в його квартирі Воланда зі свитою Л. занедбаний у Ялту, звідки шле розпачливі телеграми підлеглим - Римському й Варенухе. Протягом двох доби Л. відсутній у Москві, потім вертається на літаку; по власному проханню Л. його містять «у надійну камеру». Провівши вісім днів у клініці Стравінського, Л. у підсумку одержує «призначення на посаду завідуючим більшим гастрономічним магазином у Ростові».

Pages: 1 2