Центральний персонаж роману Достоєвського «Брати Карамазови» (1878-1880), поміщик, батько Дмитра, Івана, Алеши Карамазових і незаконнонародженого сина Смердякова. Прізвище Карамазова має у своєму складі корінь «кара», що на тюрксько-татарських мовах означають «чорний» (на думку дослідників, Достоєвський познайомився з тюрксько-татарськими словами в Сибіру). У чернетках цей герой не має ще імені, що з’явилося лише в остаточній редакції, а називається просто поміщиком

У романі - історії минулого, сьогодення й майбутнього Росії - Федір Павлович представляє «батьків» як тип, що йде в минуле. Сутність «батьків», втілена в образі Федір Павлович - безособова природна стихія життя, страшна сила землі й підлоги. У старому Карамазове «карамазовская земляна сила» представлена як біологічна даність. Ф.П. бризкає слиною, коли говорить, і має «огидний-хтивий вид». Хтивість Федір Павлович виражається двома «зовнішніми знаками»: римським носом і довгим кадиком. У його натурі явно видні риси фавна й 427 сатира. Прагнення його ненаситно, його відносини з жінками - це пристрасть, спрага, похіть. «Старий блазень» - так іменує Ф.П. письменник. Добровільне блазенство, що прийняв на себе Ф.П., є відмітною рисою його натури. Однак склад цього блазенства досить складний: сором, помисливість, уражене достоїнство, мстивість і захват власною ганьбою

Існує думка, нічим, однак, не доведене, про батька Достоєвського як прототипі Федір Павлович (воно висловлено дочкою письменника Л.Ф.Достоєвській). У творчості письменника у Ф.П. є попередники: Ежевикин, Фома Хомич Опискин, Лебедєв («Ідіот»). У самому романі присутній свого роду двійник Ф.П. - купець Самсонов, на змісті якого живе Грушенька.

«Що таке Карамазов - це не людин, а перевертень; ця нечиста тварина, якій гірка випадковість дали можливість захопити людський образ» (Щедрін). У критику й літературознавстві одержало широке поширення порівняння Ф.П. з Иудушкой Голавлевим М.Е.Салтикова-Щедрина (див. роботи В.Я. Кирпотина, А.С. Бушмина, Е.И. П-кусаева й ін.). Л.Н.Толстой у листі до И.Е.Рєпіна зрівняв образ Ф.П. з образом Івана Грозного в картині художника: «У нас була гемороїдальна недоумкувата нахлібниця баба, а ще є Карамазов-отец - і Іоанн ваш - це для мене з’єднання цієї нахлібниці й Карамазова, і він самий плюгавий і жалюгідний, жалюгідний убивця, якими вони й повинні бути…» Ф.Кафка записав у своєму щоденнику про Федір Павлович «…батько братів Карамазових аж ніяк не дурень, він дуже розумний, майже рівний по розуму Іванові, але зла людина».