Нарешті настала зима. Ми давно чекали її. Уже довго вся природа готувалася до настання зимової пори. З ранку дерева й трава покривалися памороззю. Хмари над землею неслися низько й наливалися свинцем. Птаха вже полетіли на південь,-а люди діставали із шаф теплий одяг. Усе давно приготувалися до приходу зими, але вона, як завжди, прийшла зненацька.

Ранком, прокинувшись, я, як звичайно, виглянув у вікно - і зачудувався. Замість звичного сірого похмурого пейзажу осіни я побачив білий, світлий пейзаж. Уночі, поки всі спали, випав перший сніг. Напевно, він ішов всю ніч, тому що його насипаю дуже багато. Усе. навколо побіліло й, здавалося, навіть рухається тепер по-новому - легко й бадьоро. Побіліли земля, будинку, дерева - увесь світ немов покрився білим покривалом. І начебто струмочками по ньому розтеклися стежинки, протоптані людьми. Усе прийняло незвичайний, казковий, небагато таємничий вид

Здавалося, що, прокинувшись, я перенісся зі звичайного миру в країну, де все іскриться й переливається. Перший сніг завжди прекрасний і величний, і хоча спереду ще буде три улюблених моїх зимових місяці, перший сніг - завжди саме незабутнє й краще враження, від цієї славної пори року - зими