Билина про Авдотье Рязаночке відбила конкретну історичну подію: безжалісне знищення Рязані в 1237 році ханом Батиєм. Набіги чужоземців на Русь тривали й після звільнення від монголо-татарського ярма, тому хан Батий названий у билині Бахметом турецьким.
Залишившись одна в розореної ворогом Рязані, Авдотья Рязаночка, «молода женка», відправилася до Бахмету турецького, щоб звільнити своїх співвітчизників з ворожого полона. Пройшовши «три застави великі» - ріки, озера глибокі; чисті поля широкі й темні ліси зі звіриною лютим, Авдотья з’явилася до старого короля Бахмету турецькому. Уражений сміливістю й хоробрістю молодої жінки, він не тільки віддав їй полонених рязанцев, але й наділив золотом. Авдотья повернулася на батьківщину, в «Рязань опустілу», і на це золото побудувала місто заново. Як старий король Бахмет турецький Воював він землю російську, Добував він стару Рязан-місто підлісну. Він стояв під містом зі своєю чинністю-армією.
Так й розорив Рязан-місто підлісну,
Розорив Рязань-ді місто порожньо.
Він у Рязані князів, бояр усіх вирубав,
Та й княгинь, боярин-те тих живих у повний забрав,

Полонив він народу многи тисячі.
Він повес_-те повний у свою землю турецьку,
Становил на дорозі три застави великі:
Першу заставу велику -
Напускав ріки, озера глибокі;
Іншу заставу велику -
У чистих полях широких
Становил злодіїв-розбійників;
А третю заставу - у темних лісах
Напустив зверьев лютиих.
Тільки в Рязані в місті
Залишалася одна молода женка Авдотья Рязаночка.
Вона пішла в землю турецьку
Так до старого короля до Бахмету турецького,
Так вона пішла полону просити.
Йти^-те вона не шляхом, не дорогою.
Так глибокий^-те ріки,озера широкі
Ті вона пливом плила;
А мелкие-то ріки,озера широкі
Так ті чи вона бродом брела.
Так чи пройшла вона заставу велику,
А чисті поля ті широкі,
Злодіїв-розбійників тих про полуднів пройшла
(Як про полуднів злодії люті Те опочивши тримають).

Так прой-те другу заставу велику, Так темні ті ліси дрімучі, Лютих звірів тих об північ пройшла (Так об північ звірі люті Ті опочивши тримають).
Приходила в землю турецьку
До старого короля Бахмету турецькому,
Так у його чи палати королівські.
Вона той^-те-хрест-те кладе писаним-писаній-по^-писаному,
А те^-те-уклін^-те веде з,
Так вона б’є той^-те-корол-те чолом, низько кланяється:
- Так ти, государ той^-те-корол-те Бахмет той^-те-турецький^-те!
Розорив ти нашу стару Місто^-місто-рязан-місто підлісну,

Так ти князів наших, бояр всіх повирубил,
Ти княгинь наших, бояринь тих живих у повний забрав,
Ти брав полону народу багато тисячею,
Ти завів повний у свою землю турецьку.
Я молода женка Авдотья Рязаночка,
Я залишилася в Рязані одинешенька.
Я прийшла сюди до тебе, сама так изволила:
Чи не можливо буде відпустити мені народу
скільки-небудь полоненого, Хоч би той^-те-своє-те плем’я^-племені-плем’я-роду-племені?
Говорить король Бахмет той^-те-турецький^-те:
- Молода ти женка Авдотья Рязаночка!
Як я розорив вашу стару Рязань підлісну,
Так я князів, бояр я всіх повирубил,
Я княгинь, бояринь так тих живих у повний забрав,
Так я брав полону народу многи тисячі,
Я завів повний у свою землю турецьку,
Становил на дорогу три застави великі:
Першу заставу велику -
Ріки, озера глибокі.
Другу заставу велику -
У чисті поля широкі
Становил лютих злодіїв-розбійників.
Так третю заставу велику -
У темні ліси ті дрімучі
Напустив я лютих звірів.
Так скажи ти мені, женка Авдотья Рязаночка,
Як ти ці застави пройшла й проїхала?
Відповідь тримає женка Авдотья Рязаночка:
- Ай ти, старий король Бахмет той^-те-турецький^-те!
Я ці застави великі
Пройшла не шляхом, недорогою.
Як я ріки, озера глибокі -
Ті я пливом плила.
А чисті поля ті широкі.
Те^-те-злодій^-те, розбійників -
Те^-те-ті^-те я про полуднів пройшла
(Про полуднів злодії -розбійники
Вони опочивши тримають).
Темні той^-те-ліс-те, лютих звірів -

Те^-те-ті^-те я опівночі пройшла (Об північ звірі люті Ті опочивши тримають).
Так чи ті мовлення королеві прйлюбилися, Говорить старий король Бахмет той^-те-турецький^-те:
- Ай же ти, молода женка Авдотья Рязаночка!
Так уміла з королем мовлення говорити,
Так умій попросити в короля з полона-то голівоньку, Так якої голівоньки більше вік не нажити буде. Так говорить молода женка Авдотья Рязаночка:
- Ай ти, старий король Бахмет той^-те-турецький^-те!
Я заміж вийду так із чоловіком наживу.
Так у мене буде свекор - стану кликати панотцем,
Так чи буде свекруха - стану кликати матінкою,
Але ж буду в них снохою слить.
Так поживу із чоловіком - я синка народжу,
Так випою-вигодую - у мене й син буде.
Так стане мене кликати матінкою.
Так я синка женю та й невістку візьму,
Так чи буду я й свекрухою слить.
Так ще ж я поживу із чоловіком,
Та й собі дочка народжу.
Так випою-вигодую - у мене й дочка буде,
Так стане мене кликати матінкою.
Так дочку я заміж віддам,
Так й у мене й зять буде,
І буду я тещею слить.
А не нажи_-те мені тієї буде голівоньки,
Так мил-те братика улюбленого.
І не видать-то мені братика буде століття й по століттю.
Так чи ті мовлення королеві полюбилися, Говори-те він женке такі слова:
- Ай же ти, молода женка Авдотья Рязаночка!
Ти вміла просити в короля з полона голівоньку,
Так котре-те не нажити й століття буде.
Коли я розоряв вашу стару Рязан-місто підлісну, Я князів, боярин-те всіх повирубил, А княгинь, бояринь я тих живих у повний забрав, Брав у повний народу багато тисячею,

Так убили в мене милого братика улюбленого,
Не нажити мені братика буде століття й по століттю!
Так ти, молода женка Авдотья Рязаночка,
Ти бери-ка народ свій полоненний-то
Так поведи його в Рязань до єдиного.
Так за твої ті слова за учливие
Так ти бери собі золотої скарбниці
Так у мій^-те землі в турецький^-те,
Так чи стільки бери собі, скільки потрібно.
Отут женка Авдотья Рязаночка
Брала собі народ полоненний-то,
Та й взяла вона золотої скарбниці
Так з тієї землі з турецький^-те,
Так скільки їй було потрібно.
Так привес-те народ полоненний-то
Так у чи ту Рязань в опустілу,
Так вона побудувала Рязан-місто заново.
Так з тієї пори Рязань стала славна,
Так з тієї пори стала Рязан-те багата,
Так чи отут у Рязані Авдотьино ім’я возвеличилося.
Та й тим справа скінчилася.