Глава VI

Поки Дон Кихот спав, священик попросив у його племінниці ключ від кімнати, де зберігалися злобливі книги, тільки-но не погубили його друга. Разом із цирюльником вони влаштували теперішню ревізію більш ніж ста лицарських романів, що становили бібліотеку Дон Кихота. Переглянувши книги одну за іншою, вони вирішили більшість спалити, залишивши тільки «Амадиса Галльського» і ще кілька романів. Крім лицарських романів, у кімнаті знайшли ще маленькі книжки віршів. Вирішили, що їх палити не слід, тому що вони не заподіють нікому такого зла, як лицарські романи. Але отут втрутилася племінниця, сказавши, що якщо в її дядюшки й пройде божевілля на лицарських романах, то він, чого доброго, прийметься за читання віршів і здумає зробитися підпаском, співати, грати на сопілці, як про це пишеться у віршах, або, того гірше, сам стане поетом, а, наскільки їй відомо, «хвороба ця прилиплива й невиліковна». Усі вирішили усунути зі шляхи їхнього друга й цей «камінь спотикання»- спалити заодно й вірші

Глава VII

Цілі два тижні Дон Кихот спокійно просидів будинку, «нічим не виявляючи бажання знову почати колобродити». Після закінчення двох тижнів він почав переговори з одним своїм односільчанином. Це була людина добропорядний, «однак ж мозки в нього були сильно набекрень». Дон Кихот такого йому наговорив і стільки всього наобіцяв, що зрештою бідний хлібороб погодився стати його зброєносцем. Дон Кихот радив йому особливо не гаятися, тому що цілком може трапитися, що він, Дон Кихот, незабаром завоює острів і зробить Санчо Пансу (так кликали хлібороба) губернатором цього острова

Дещо продавши, дещо заклавши собі в збиток, Дон Кихот зрештою роздобув значну суму грошей, запасся сорочками й, не попрощавшись із племінницею, у супроводі Санчо Панси, що сидів на сірому ослу, тайкома виїхав із села

Глава VIII

Дон Кихот, не внемля голосу Санчо, пришпорив свого Росинанта й ринувся зі списом на «ворогів», подумки призвавши пані свою Дульсинею допомогти йому витримати настільки тяжке випробування. Але в цей час вітер з такою силою повернув крило млина, що воно рознесло спис мандрівного лицаря в друзки, а його самого скинуло на землю. Рятуйте! «у весь ослиний мах» поскакав Санчо.

Глави XVI-XVIII

Дон Кихот і Санчо Панса зупинилися на постоялому дворі. Дружина хазяїна й служниця влаштували Дон Кихоту препогане ложе в прикомірку. Тут же ночував якийсь погонич, причому ложе його перебувало неподалік від ложа ідальго. Цей погонич і служниця - широковида, кирпата, крива на одне око дівиця - умовилися весело провести ніч, коли постояльці вгомоняться й хазяї заснуть. Настала ніч. Глибока тиша й настирлива думка про ті події, що трапляються в лицарських романах, винних у нещастя нашого лицаря, навіяли йому дивні мрії

Саме в той момент, коли служниця стала пробиратися до погонича, Дон Кихоту примарилося, що це закохана в нього гарненька дочка хазяїна вирішила тайкома від батьків провести годинка^-іншої із прекрасним лицарем. Розкривши обійми, він залучив до себе онімілу від жаху служницю й став вимовляти свої пишномовні незрозумілі мовлення. Цього не зміг винести бравий погонич і так ударив закоханого лицаря, що розбив йому вилицю. Перелякана служниця забралася в ліжко до сплячого й ні про що не подозревали Санчо й згорнулася там клубком. Санчо Панса прокинувся й, вирішивши, що йому приснився дурний сон, став люто працювати кулаками. Піднявся переполох. Прибіг розбуджений шумом хазяїн. Адальше пішло зовсім як у казці: «кішка на мишку, мишка на кішку» - погонич ринувся на Санчо, той на служницю, і все без утоми молотили кулаками. У результаті всім, а особливо ні в чому не винному Санчо, здорово дісталося

Коли ідальго зі своїм зброєносцем зібралися покинути постоялий двір, хазяїн зажадав сплатити за нічліг і за вечерю. Дон Кихот відмовився платити підтем прийменником, що в жодному романі мандрівні лицарі не платили за нічліг, до того ж він був упевнений, що це не постоялий двір, а лицарський замок. Пришпоривши Росинанта, він безперешкодно покинув межі постоялого двору, так що всі шишки дісталися бедному Санчо. До множення його нещасть, серед постояльців виявилося кілька більших жартівників і пустунів. Вони стягнули Санчо з осла й, поклавши зброєносця на ковдру, сталі гратися й підкидати його, як собаку під час карнавалу. Коли Дон Кихот і Санчо поїхали далі, лицар прийняв череду баранів за ворожу рать і прийнявся трощити ворогів праворуч і ліворуч.

• «Відвертаєте, сеньйор Дон Кихот! - намагався образумить його Санчо. - Клянуся Богом, ви нападаєте на овець і баранів!»

Однак лицар урізався в овеча череда настільки люто, точно це й впрямь були його смертельні вороги. Пастухи намагалися зупинити його, однак упевнившись, що це даремно, закидали Дон Кихота каменями завбільшки з кулака й вибили йому всі передні зуби й кілька корінних. Санчо все це час перебував на пагорбі, спостерігаючи за шаленостями свого хазяїна, і тільки переконавшись, що пастухи вийшли, спустився вниз. На докори Санчо про те, що він попереджав його, що перед ними була череда баранів, а ніяка не ворожа рать, Дон Кихот відповів, що все це підступи його ворога, злого чарівника, що перетворив ворожа рать у череду баранів, щоб лицар не зміг здобувати собі славу вбою.

Pages: 1 2