Переказ змісту «Пісня про Роланда». Французький народний епос. Частина перша

В 778 році король франків Карл Великий зі своїм військом вступив і, що перебувала тоді над владою мусульман Іспанію. Кровопролитна иойна з «невірними» велася, по народних переказах, сім років. Особливо в ній вирізнився маркграф Бретані Хруотланд, що залишився в легендах Роланд. Про розпачливу хоробрість і подвиги цього героя й оповідає пісня середньовічного співака Турольда.

Провоевав в Іспанії сім років, Володар франків Карл Великий Весь гірський край до моря зайняв. Не взяв він тільки місто Сарагосу, Де правил маврами король Марсилий. Правитель Сарагоси був у смятенье, Призвав до себе вельмож своїх Марсилий. Він поринув у похмурий роздум, А після випросив у них ради, як землю Ним рідну удержати. Молчанье було королеві відповіддю. Але встав отут Бланкандрен Вальфондский,

Що славився розумом і слил лихим бійцем

Він запропонував направити до франків
Послів з багатими дарунками, заручниками
Із сімей знатнейших і твердим обещаньем,
Що прийме в Ахене завіт Христов Марсилий.
Тоді французи табір знімуть і вернуться
У Францію додому, але не дочекаються исполненья обещанья,
Нехай втратимо ми заручників своїх,
Але край зате іспанський збережемо,-
Такий був зміст мовлень вельможі
Язичники у відповідь: «Рада гарна!»
И от Марсилий Сарагосский зібрав послів і,
Наказавши їм зірвати в дорозі олійну галузь,
Знак миру й согласья, і примиренья швидкого домогтися, Попрощався сними.

* У переказі курсивом відзначений текст оригіналу

У той час Карл, не чуючи підступу,
У Кордове святкував перемогу
Сидів король на золотому карбованому троні,
«Прекрасний станом, величний особою»,
Довкола нього - «добірні бійці»:
«Одні розсілися на шовках килимів,
Інші в зернь грають за столом,
Хто старий - схильний над шахівницею,
Хто юний - потішним боєм захоплений».
Отут до короля приїхали посли,
Слова їх були, немов мед, солодкі
У роздум Карл не піднімав чола,
«Відповідь любила він зважити не поспішаючи».
Ранком лише, після святої обідні,
Зібрав король баронів на раду,
Отут минулого й Турпен-архиепископ,
И дук Ожье, і Тибо, і Жерье.
Прийшов і граф Роланд, і Олів’є
Останнім з’явився Ганелон,
Що незабаром всіх їх зрадив
Повідав Карл, чого хочуть посли,
Не сховавши, що побоюється обману
Французи мовлять: «Будемо обережні!»
Племінник короля Роланд
До ради звернувся зі словами:
«Сім років воюємо ми на цих землях, <… >
Марсилий же й раніше був зрадник
Послали ви двох ваших графів сміливих,
Базана й Базилия, кневерним.
Марсилий їх в Альтилье страти зрадив. <… >
Ведіть рать на Сарагос-міцність,
Під нею коштуйте хоч до самої смерті,
Але помститеся за послів лиходієві».
И хоч правдиві були ці мовлення,
Карл не поспішав сответом.
Тоді піднявся з місця Ганелон
И мовив королеві безстрашно:
«Повірте не Роландові - він чванливий,
Не мені, не прочим, а вухам своїм
Бажає укласти Марсилий мир».

Герцог Немон і інші Слова ті дружно підтримали. Задумалися, кого до Марсилию Послом направити. Всіх шкода королеві: Немон розумний, Роланд відважний, Доріг Олів’є. Васали все потрібні. Роланд сказав, щоб їхав Ганелон. Барони мовлять: «Він на це придатно. Посла меж нас ви краще не знайдете». Чернее ночі Ганелон підхопився, Прилюдно обіцяв Роландові помститися. Карл говорить: «Гніватися вам грішно!» Тоді просив він короля про сина Піклуватися, потім прийняв з Карла рук Рукавичку, жезл, до Марсилию посланье, Але упустив на землю Ганелон рукавичку, Що порахували для посла дурним знаменьем. Недовгі були збори Ганелона, Він осідлав Ташбрюна-скакуна, Взяв добрий меч Морглес. Васалам наказав сім’ю берегти И кланятися дружині, друзям і синові. І поскакав, лише пил стовпом клубиться.

Дорогою Бланкандрен, посла наздогнавши, запитав,
Навіщо ж Карл, чия влада так велика,
Прийшов у їхні землі. Граф Ганелон,
Обміркувавши свою відповідь, сказав, що Карла
Підбурює до війн Роланд, його племінник -
«Наихрабрейший подлупой васал».
Один раз він зірвав рум’яних яблук
И Карлові їх приніс, сказавши,
Що так само він дядькові піднесе й всі корони
«Убити його - і припиняться війни».
«Твердий Роланд! - викликнув сарацин.-
Ужель він хоче всіх поневолити?
И країни все завоювати вирішив?
Де рать йому для цього знайти?»
Відповіли Ганелон: «Французи сним.
Вони йому вірні, і він иммил.
Він не жалує золота для них
Їм броні, мулів, шовк, коней дарується

Готовий він зробити все, що Карл велить, — Хоч до Сходу скорити увесь світ!» У таких мовленнях пройшла дорога, Поки не заприсягли араб і франк Роландові помститися.

От Ганелон у маврів, У трону короля Іспанії коштує.