«Спрут» - добуток про життя й боротьбу за свої права фермерів долини Сан-Хоакин, створене на основі реальної події - збройного зіткнення між фермерами й представниками влади в окрузі Муссельслаф в 1880 г.

Поет Пресли приїхав із Сан-Франциско в цей благодатний край, де розкинулися неозорі поля пшениці, не тільки з метою поправити здоров’я. Він мріє створити велику Пісню про Захід, цей рубіж романтики, де селилися нові люди - міцні, мужні, жагучі. Він мріє про «велику Пісню», що охопить всю епоху, голос усього народу - його легенди, його фольклор, боротьбу й надії. А постійні розмови фермерів долини про тарифи на провіз пшениці до моря й про ціни на неї Пресли тільки дратують. У картину того величезного романтичного Заходу, що рисується в його уяві, життя фермерів з її турботами уривається грубою нотою, порушуючи гармонію його грандіозного задуму, несучи із собою щось «матеріальне, брудне, смертельно вульгарне».

Пресли говорить собі, що, будучи часткою народу, любить цей народ і розділяє всі його надії, страхи й радість. Але в той же час дрібний фермер-орендар, що вічно скаржиться, німець Гувен, брудн, пітний і обмежений, обурює його. Гувен орендує землю у великого фермера Магнуса Дерика, у будинку якого живе Пресли. І часто об’їжджаючи на коні або обходячи володіння Дерика і його сусідів-фермерів Аникстера, Бродерсона, Остермана й інших, дивлячись на неосяжні простори цього щасливого краю, Пресли випробовує почуття нерушимого спокою, тиші, безтурботного щастя й безпеки. Але один раз дисонансом у його мріяння уривається сцена загибелі овець, яких роздавив паровоз, що мчався на всіх парах. Почуття безтурботного спокою й безпеки в Пресли зникає. Тепер йому здається, що це чудовисько, що мчиться, зі сталі й пари з єдиним, як у циклопа, вогненним оком є символом величезної сили, великої й страшної, що оголошує громовим розкатом весь простір долини, що несе кров і руйнування на своєму шляху. Це - чудовисько зі сталевими щупальцями, бездушна сила із залізним серцем - велетень, колос, спрут

Такі картини, знову й знову порушують спокій і достаток навколо, будуть ще не раз зустрічатися в оповіданні. Наприклад, в описі свята з нагоди будівлі нової комори в Аникстера, коли в юрбу гостей, що веселяться, уривається на коні ковбой Делани, раніше робітник на фермі Аникстера, якого той несправедливо звільнив. Починається стрілянина. Слідом за цим відразу фермери одержують повідомлення про те, що правління залізниці призначило до продажу землю, на якій коштують їхнього будинку й на якій вони трудяться багато років. Ціна ж на землю встановлена в середньому двадцять п’ять доларів за акр

Ворожі відносини між фермерами долини Сан-Хоакин і залізницею існували з давніх часів. Багато років тому американський уряд віддав корпорації Тихоокеанської й Південно-Західної залізниці у вигляді премії за прокладку шляхів частина земель по обох сторони дороги. Залізниця випустила ряд брошур і циркулярів про надання поселенцям багатих земель в окрузі Туларе. Було обіцяно, що при продажі землі таким поселенцям віддадуть перевагу перед всіма іншими особами, а ціни будуть установлені на основі вартості землі в середньому по двох з половиною долара за акр. Магнус Дерик взяв тоді собі десять тисяч акрів землі, Аникстер, Остерман і інших - значно менше. Рік у рік вони успішно хазяювали, не раз піднімаючи перед керівництвом залізниці питання про покупку цієї землі. Але його представники в особі юриста Рогглса й агента-маклера Бермана щораз ішли від відповіді. Корпорація послідовно й безжалісно вела свою політику. Спочатку був підвищений тариф на провіз вантажу до моря. При цьому повинні були постраждати не тільки великі, але й дрібні виробники, для яких це означало руйнування. Характерна щодо цього історія колишнього паровозного машиніста Дайка. Його звільнили, запропонувавши перейти на більше низькооплачувану роботу, і він відмовився. Щоб прокормити сім’ю, він починає займатися розведенням хмелячи, заклавши в Бермана свій будинок і землю. Але тариф на провіз хмелячи підвищується із двох до п’яти центів за фунт залежно від вартості, а не ваги вантажу, і Дайк розоряється. Під впливом анархіста Карахера він вирішує помститися й грабує поштовий вагон, убивши при цьому кондуктора, але взявши всього п’ять тисяч доларів - ту суму, на яку його обдурило керівництво дороги. Голодного й змученого Дайка зрештою наздоганяють переслідувачі - йому загрожує довічний висновок

фермери, програвши справу про зниження тарифів у залізничній комісії штату Каліфорнія, вирішують на нараді в Магнуса Дерика вибрати в нову комісію своїх людей. Магнус Дерик, здавалося б, людина непідкупний і строгі правила, однак гравець у душі, після довгих коливань стає керівником сполучника фермерів, що виступають проти правління залізниці. Йому доводиться потай від усіх, крім Аникстера й Остермана, дати хабар двом делегатам з’їзду фермерів, де вибираються члени комісії. За пропозицією фермерів у число членів комісії включають і старшого сина Магнуса - Лиману, відомого в Сан-Франциско адвоката. Запам’ятовується сцена в кабінеті Лиману Дерика, коли він розглядає нову офіційну карту залізниць Каліфорнії. Вся вона поцяткована великою складною мережею червоних ліній, - на білому тлі різні частини штату, його міста й селища були обплутані щупальцями цього величезного організму. Здавалося, кров усього штату була висмоктана до краплі й на блідому тлі різко здувалися червоні артерії чудовиська, що розбухнули до межі, що йшли в безмежний простір, - якийсь наріст, гігантський паразит на тілі всього штату,

Однак Лиман Дерик давно вже підкуплений правлінням залізниці, що обещали йому підтримку на виборах у губернатори штату. На засіданні комісії, як би на сміх над сподіваннями фермерів, тариф на провіз пшениці був знижений лише для тих місць штату, де ee не вирощують. Фермери знову програють, і Магнус виганяє зі свого будинку Лиману, що надійшов як зрадник. На довершення всього редактор місцевої газети «Меркурій» довідається про хабарі, які давав Магнус, і тому загрожує викриття, якщо він не дасть редактору десять тисяч доларів на розширення газети. Магнус віддає все, що в нього є

Фермери продовжують боротися й подають апеляцію в суд Сан-Франциско, що виносить рішення не на їх користь, підтвердивши, що земля є власністю залізниці. Незабаром наступає кривава розв’язка

Для виконання рішення суду в долину Сан-Хоакин прибуває шериф у самий удалий момент, коли фермерів немає будинку - вони влаштовують облаву на зайців, що псує посіви. Автор малює вражаючу картину (і символічну одночасно) цієї облави, коли візка фермерів оточують зайців, що збиваються в купу, потім починається побиття. І в цей момент проноситься слух, що шериф приступає до захоплення фермерських земель. У супроводі загону кінних полицейских він розоряє садибу Аникстера й зустрічається із групою збройних фермерів. Однак їх зовсім небагато - Магнус Дерик, його молодший син Гаран, Аникстер, Остерман і ще дехто, замість шістисот чоловік, що передбачалися, усього лише дев’ять

Інші не приєдналися, заколивалися, злякалися. Занадто великий ризик братися до зброї, хоча правління залізниці здорово провело їх, пише автор. Ці люди вважають, що зараз важливіше всього скликати нараду виконавчого комітету сполучника фермерів

Тим часом Магнус Дерик, бажаючи уникнути кровопролиття, направляється до шерифа для переговорів, а інші займають позицію в сухому зрошувальному каналі, що служить як траншея. Переговори кінчаються безрезультатно - шериф лише виконує свій борг. Пресли все це час перебував з Магнусом, доглядав за кіньми. Але він вийшов на дорогу й бачив, як у перестрілці були вбиті Аникстер і інші фермери. До місця події збираються юрби людей, що ще не розуміють толком, що відбулося,

Pages: 1 2