Потім він відійшов від води й зупинився біля батьків, дивлячись на них, особа ні просвітліла, ні похмуре, ні живе, ні вбите, ні рішуче, ні усунуте, а якась вигадлива суміш, немов він примирився згодом, стихіями й цими людьми. Вони дивилися на нього, дивилися далі, на затоку й світлу іскорку, що загубилася у хвилях, - пляшку, у якій лежав клаптик паперу скаракулями.

Він написав наше бажання? - думала жінка. Написав те, про що ми зараз говорили, нашу мрію?

Pages: 1 2