Граф Альбафьорита й маркіз Форлипополи прожили в одному флорентійському готелі без малого три місяці й все це час з’ясовували відносини, сперечаючись, що важливіше, славетне ім’я або повний гаманець: маркіз докоряв графові тим, що графство його куплене, граф же парирував нападки маркіза, нагадуючи, що графство він купив приблизно тоді ж, коли маркіз змушений був продати свій маркизат. Швидше за все, настільки невартих аристократів спори й не велися б, коли б не господарка того готелю, чарівна Мирандолина, у яку обоє вони були закохані. Граф намагався завоювати серце Мирандодини богатими подарунками, маркіз же все козиряв заступництвом, якого вона нібито могла від нього очікувати. Мирандолина не віддавала переваги ні тому, ні іншому, демонструючи глибоку байдужість до обох, готельна ж прислуга явно більше цінувала графа, що проживав по цехіні в день, ніж маркіза, що тратили від сили по трьох паоло.

Якось раз знову затіявши суперечка про порівняльні достоїнства знатності й багатства, граф з маркізом призвали в судді третього постояльця - кавалера Рипафратта. Кавалер визнав, що, як би славно не було ім’я, завжди гарне мати гроші на задоволення всіляких примх, але привід, через якого розгорілася суперечка, викликав у нього приступ презирливого сміху: теж, придумали, через що повздорить - через бабу! Сам кавалер Рипафратта ніколи цих самих бабів не любив і рівно мав за ніщо. Уражені настільки незвичайним відношенням до прекрасної підлоги, граф з маркізом прийнялися розписувати кавалерові принадності господарки, але той уперто затверджував, що й Мирандолина - баба як баба, і нічого в ній немає такого, що відрізняло б її від решт

За такими розмовами застала постояльців господарка, який граф відразу підніли черговий дарунок любові - брильянтові серги;

Мирандолина для пристойності поотнекивалась, але потім прийняла подарунок для того тільки, за її словами, щоб не кривдити синьйора графа

Мирандолине, після смерті батька змушеної самостійно містити готель, взагалі ж набридло постійне залицяння постояльців, але мовлення кавалера все-таки не на жарт зачепили її самолюбство - подумати тільки, так зневажливо озиватися про її принадності! Про себе Мирандолина вирішила вжити все своє мистецтво й перемогти дурну й протиприродну ворожість кавалера Рипафратта кженщинам.

Коли кавалер зажадав замінити йому постільна білизна, вона» замість того щоб послати до нього в кімнату слугу, пішла туди сама, Цим вона в який раз викликала невдоволення слуги, Фабрицио, якого батько, умираючи, ладив їй у чоловіки. На боязкі докори закоханого Фабрицио Мирандолина відповідала, що про завіт батька подумає тоді, коли збереться заміж, а поки її флірт із постояльцями дуже на руку закладу. От і придя до кавалера, вона була нарочито смиренна й послужлива, зуміла зав’язати з ним розмова й зрештою, удавшись до тонких вивертів упереміж із грубими лестощами, навіть розташувала його ксебе.

Тим часом у готель прибутку дві нові пожилиці, акторки Деянира й Ортензия, яких Фабрицио, уведений в оману їхніми вбраннями, прийняв за шляхетних дам і став величати «сіятельствами». Дівчин посмешила помилка слуги, і вони, вирішивши побавитися, представилися однією корсиканською баронесою, інша - графинею з Рима. Мирандолина відразу ж розкусила їхню безневинну неправду, але з любові до веселих розіграшів обіцяла не викривати акторок

У присутності новоприбулих дам маркіз із превеликими церемоніями як найбільшу коштовність підніс Мирандолине носову хустку найрідшої, за його словами, англійської роботи. Поласившись скоріше не на багатство дарувальника, а на його титул, Деянира з Ортензией відразу покликали маркіза пообідати з ними, але, коли з’явився граф і на їхніх очах подарував господарці брильянтове намисто, дівчини, миттю тверезо оцінивши ситуацію, вирішили обідати із графом як із чоловіком безсумнівно більше гідним і перспективним

Кавалерові Рипафратта в цей день обід був поданий раніше, ніж усім прочим. Мало того, до звичайних блюд Мирандолина додала цього разу власноручно приготовлений соус, а потім ще й сама принесла в кімнату кавалера неземного смаку рагу. До рагу подали вина. Заявивши, що вона без розуму від бургундського, Мирандолина випила келишок, потім, як би між іншим, села до стола й стала їсти й випивати разом з кавалером - маркіз і граф лопнули б від заздрості побачивши цієї сцени, тому що й той і інший не раз благали неї розділити трапезу, але завжди зустрічали рішучу відмову. Незабаром кавалер виставив з кімнати слугу, а з Мирандолиной заговорив з люб’язністю, який сам від себе колись ніколи не очікувався

Їхню самоту порушив настирливий маркіз. Робити нема чого, йому налили бургундського й поклали рагу. Наситившись, маркіз дістав з кишені мініатюрну бутилочку изисканнейшего, як він затверджував, кіпрського вина, принесеного їм з метою доставити насолода дорогій господарці. Налив він це вино в чарки розміром з наперсток, а потім, розщедрившись, послав такі ж чарочки графові і його дамам. Залишок кіпрського - мерзенного пійла на смак кавалера й Мирандолини - він ретельно закупорив і сховав назад у кишеню; туди ж він перед відходом відправив і прислану у відповідь графом повноцінну пляшку канарского. Мирандолина покинула кавалера незабаром після маркіза, але до цього моменту він уже був зовсім готовий зізнатися їй влюбви.

За веселим обідом граф з акторками вдосталь посміялися над злиденним і жадібним маркізом. Акторки обіцяли графові, коли приїде вся їхня трупа, уморительнейшим образом вивести цього типу на сцені, на що граф відповідав, що також дуже забавно було б представити в якій-небудь п’єсі й непохитного жінконенависника кавалера. Не вірячи, що такі бувають, дівчини заради потіхи узялися прямо зараз запаморочити кавалерові голову, але в них ц не хворий^-те вийшло. Кавалер з великим небажанням погодився заговорити з ними й більш-менш розговорився, тільки коли Деянира з Ортензией зізналися, що ніякі вони не знатні дами, а прості акторки. Втім, побалакавши небагато, він зрештою однаково вилаяв акторок і прогнав геть.

Кавалерові було не до порожньої балаканини, тому як він зі здивованим страхом усвідомлював, що попався в мережі Мирандолини й що, якщо до вечора не виїде, ця спокусниця вб’є його остаточно. Зібравши в кулака волю, він оголосив про свій негайний від’їзд, і Мирандолина подала йому рахунок. На особі її при цьому був написаний розпачливий смуток, потім вона пустила сльозу, а небагато погодя й зовсім гримнулася в непритомність. Коли кавалер подав дівчині графин води, він уже називав її не інакше, як дорогою й ненаглядної, а явились зі шпагою й дорожнім капелюхом слугу послав до чорта. Маркізом, що прийшли на шум графові з, він порадив убиратися туди ж і для переконливості запустив у них графином

Мирандолина святкувала перемогу. Тепер їй було потрібно лише одне - щоб усі довідалися про її торжество, що долженствует послужити посоромленню чоловіків і славі жіновий статі

Мирандолина гладила, а Фабрицио слухняно підносив їй розігріті праски, хоча й перебував у розстроєних почуттях - його доводила до відчаю легковажність улюбленої, її безперечна пристрасть до знатним і багатим панам. Може, Мирандолина й хотіла б утішити нещасного юнака, але не робила цього, оскільки думала, що ще не час. Порадувати Фабрицио вона змогла лише тим, що відіслала назад кавалерові переданий тим дорогоцінний золотий флакончик із цілющої мелиссовой водою

Але від кавалера було не так легко відскіпатися - скривджений, він власноручно підніс Мирандолине флакончик і прийнявся наполегливо нав’язувати його їй у подарунок. Мирандолина навідріз відмовлялася прийняти цей дарунок, і взагалі її як підмінили: трималася вона тепер з кавалером холодно, відповідала йому надзвичайно різко й нелюб’язно, а непритомність свій пояснювала насильно нібито улитим їй у рот бургундським. При цьому вона підкреслено ніжно зверталася до Фабрицио, а на довершення всього, таки від кавалера флакончик, недбало кинула його в кошик з білизною. Отут доведений до крайності кавалер вибухнув гарячими любовними визнаннями, але у відповідь одержав тільки злі глузування - Мираядолина жорстоко тріумфувала над поваленим супротивником, якому невтямки було, що в її очах він завжди був лише супротивником і більше ніким

Pages: 1 2