Завершуючи тему людських чудовиськ від миру літератури, цього разу я торкнуся не визнаних шедеврів начебто Парфумера або Психозу, що зробили помітний вплив на сучасну культуру, а рядовий добуток у жанрі “злий маніяк женеться за добрими героями” - так сказати, не флагмана руху, а скромного трудівника, що робить своя справа в тіні більше гідних родичів по жанрі. Це - трилер “Дорога в ніч” американського письменника Ричарда Лаймона, що завоювало собі популярність саме такими історіями

На Лос-Анджелес наповзає ніч. Сама звичайна неспокійна ніч, наповнена вогнями фар і спалахами неону. Але для когось, як у будь-якому великому місті, ця ніч стане останньої. Цього разу смерть приходить до нещасного не в обличчя хулігана за рогом або безглуздою автокатастрофою - він є під юного маскою безумця, обуревает ненаситним бажанням насилувати й убивати. І от - дівчина по ім’ю Шерри ніяк не може дочекатися свого хлопця, що на парі мінут вийшла в сусідній магазинчик. Проходить десять мінут, двадцять, півгодини… година, а тьма за вікном усе не хоче відпускати улюбленого Шерри назад. Зрештою, отчаявшись сидіти й нудитися невідомістю, дівчина вирішує сама вийти в морок слідом за зниклим хлопцем, не підозрюючи, що ця страшна ніч розтягнеться для неї надовго…

Стиль Лаймона лаконічний і діловитий; у ньому немає місця довгим описам і міркуванням, більшу частину оповідання займають діалоги персонажів. Причому ці розмови сприймаються легко й природно. У цілому манера листа досить нагадує підліткові романи, де основа полягає в стрімкому розвитку сюжету й захоплюючому дійстві, а не на художніх красах тексту. Змішання такого “дитячого” стилю й похмурих, кривавих подій, описуваних у книзі, приводить до незвичайного ефекту протиріччя в почуттях читачів

Цікаво, що зображуючи персонажів практично тільки через їхні діалоги, автор все-таки домагається того, що вони не виглядають плоскими картонними фігурами, а сприймаються як теперішні люди, яким починаєш співпереживати. Позитивні герої дійсно симпатичні, а лиходії викликають искреннее відразу. У романах даної категорії це рідкість, і, мабуть, ця якість можна назвати головним плюсом добутку

В “Дорозі в ніч” багато сцен, яких можна віднести не те що до еротичних, а навіть до порнографічних - як я довідався з інших джерел, у Лаймона взагалі бзик на цьому ґрунті, і кожний другий його утвір описує пригоди сексуального маніяка. Рятує книгу те, що ці сцени в більшості випадків сюжетно виправдані й написані смастерством.

У рамках обраного жанру “Дорога в ніч” - книга досить гідна й читається дуже добре. Цінителі ужастиков, яких не змусиш здригнутися зайво натуралистичными сценами, можуть сміло брати книгу із собою в літак або поїзд, щоб убити час. Іншим, на жаль, на цьому полі ловити чогось