Страшно, коли у ваше розміряне життя уривається щось моторошне, загрозливе розколоти її на шматки. І добре, якщо вам вдається із цим упоратися. Здавалося б, усе знову повернулося на круги свої, і можна забути про що произошли, як про поганий сон - але що робити, якщо незваний жах вертається знову, і цього разу під обличчям явно диявольським, потойбічним?.. Така історія відбулася з героїнею роману - молодою жінкою по ім’ю Хиллари, що піддалася нападу маніяка, але зуміла вирватися з його лабетів, навіть більше того - убити безумця. Але навіть із могили до неї тягнуться хижі руки божевільного, бажаючі схопити й розірвати на шматки…

Рання річ Кунца; одна з тих, що принесла йому славу в Америці. Незважаючи на деяку архаїчність стилю й загальну “олдскульность”, книга мені дуже сподобалася. Текст дуже точно балансує між сюрреалізмом і раціональністю, даючи читачеві сповна відчути зыбкость грані. До деякого часу неможливо зрозуміти, чи маємо ми справа з містичним романом або звичайною “історією про злого маніяка”, і ця гра досить захоплює. Втім, не інтригою єдиної тримається книга: другорядних ліній, нехай часом і схематичних, досить, щоб не занудитися в проміжку між основними сценами. А яка розв’язка!.. “Шерехи” - книга на тверду п’ятірку, якщо розцінювати її як чисто розважальне читання. Але все-таки часом дратує достаток картонно-шаблонових епізодів і людей (настільки ненавидимых Стивеном Кингом).