Повернувшись до своїх друзів, майор до пори до часу не говорить їм про своє відкриття. Айртон умовляє лорда Гленарвана наказати «Дункану» з Мельбурна відправитися на східне узбережжя - там бандити легко заволоділи б яхтою. Зрадникові вже майже вручають наказ на ім’я помічника капітана, але отут майор його викриває й Айртону доводиться бігти. Перед тим як зникнути, він ранить Гленарвана в руку. Через якийсь час подорожани вирішують послати в Мельбурн іншого гінця. Замість пораненого Гленарвана наказ пише Паганель. Один з матросів відправляється в шлях. Однак Бен Джойс важко ранить матроса, віднімає в нього лист і сам їде в Мельбурн. Його банда переходить ріку по мосту, оказавшемуся неподалік, а потім спалює його, щоб Гленарван не зміг ним скористатися. Загін чекає, коли понизиться рівень ріки, потім споруджує пліт і на плоті переправляється через ріку, що заспокоїлася

Добравшись до узбережжя, Гленарван розуміє, що банда Бена Джойса вже заволоділа «Дунканом» і, перебивши команду, відправилася на ньому в невідомому напрямку. Усі доходять висновку, що необхідно пошуки припинити, тому що робити їх уже не на чому, і повернутися в Європу. Однак з’ясовується, що корабля, що відправляється в Європу, можливо, прийде чекати дуже довго. Тоді мандрівники вирішують доплисти до Окленда, що в Новій Зеландії: відтіля рейси в Європу регулярні. На вутлому суденці з вічно п’яними капітаном і матросами, переживши буру, під час якої судно сідає на мілину, Гленарван із друзями все-таки досягає берегів Нової Зеландії

Там вони попадають у полон до тубільців-людожерів, які збираються їх убити. Однак, завдяки спритності Роберта, їм вдається бігти з полону. Через кілька днів шляху вони доходять до східного узбережжя Нової Зеландії й у берега бачать пирогу, а ледве далі - групу тубільців. Подорожани сідають у пірогу, однак тубільці в декількох човнах їх переслідують. Мандрівники в розпачі. Після того, що їм довелося пережити в полоні, вони воліють умерти, але не здатися. Раптом удалині Гленарван бачить «Дункан» із власною командою на борті, що допомагає йому відірватися від переслідувачів. Мандрівники дивуються, чому «Дункан» коштує в східних берегів Нової Зеландії. Тім Остин показує наказ, написаний рукою неуважного Паганеля, що замість того, щоб написати «Австралія», написав «Нова Зеландія». Через помилку Паганеля плани Айртона звалилися. Він здумав бунтувати. Його замкнули. Тепер Айртон мимо своєї волі пливе на «Дункане» разом з тими, кого хотів обдуритися

Гленарван намагається переконати Айртона дати щирі відомості про загибель «Британії». Багаторазові прохання й завзятість леді Гленарван роблять свою справу. Айртон згодний розповісти все, що знає, а в обмін на це просить, щоб його висадили на якому-небудь незаселеному острові в Тихому океані. Гленарван приймає його речення. З’ясовується, що Айртон покинув «Британію» ще до катастрофи. Він був висаджений Гарри Грантом в Австралії за спробу організації заколоту. Історія Айртона не проливає світла на місцезнаходження капітана Гранта. Однак Гленарван тримає своє слово. «Дункан» пливе усе далі, і от удалині показується острів Табір. На ньому й вирішено залишити Айртона. Однак на цьому клаптику суши, що лежить на тридцять сьомих паралелей, відбувається чудо: виявляється, що саме тут знайшли притулок капітан Грант і двоє його матросів. Замість них на острові залишається Айртон, щоб мати можливість покаятися й надолужити свої злочини. Гленарван обіцяє, що коли-небудь за ним повернеться

А «Дункан» благополучно вертається в Шотландію. Мэри Грант незабаром обручається із Джоном Манглсом, з яким за час їхньої спільної подорожі її зв’язало ніжне почуття. Паганель жениться на двоюрідній сестрі майора. Роберт же, як і його батько, стає бравим моряком

Е. В. Семина

Pages: 1 2