26 червня 1864 р. екіпаж яхти «Дункан», що належить лордові Едуардові Гленарвану, найвизначнішому члену Королівського яхт-клубу Темзи й богатому шотландському землевласникові, виловлює в Ірландському морі акулу, у животі якої знаходить пляшку із запискою на трьох мовах: англійському, німецькому й французькому. У записці коротко повідомляється, що під час катастрофи «Британії» урятувалося троє - капітан Грант і два матроси, що вони потрапили на якусь землю;

вказується й широта й довгота, але неможливо розібрати, яка це довгота - цифру розмило. У записці говориться, що врятовані перебувають на тридцять сьомих градусів одинадцятій хвилині південної широти. Довгота невідома. Тому розшукувати капітана Гранта і його супутників треба десь на тридцять сьомих паралелей. Англійське адміралтейство відмовляється спорядити рятувальну експедицію, але лорд Гленарван і його дружина вирішують зробити все можливе, щоб відшукати капітана Гранта. Вони знайомлять із дітьми Гарри Гранта - шістнадцятирічної Мэри й дванадцятирічним Робертом. Яхту споряджають у далеке плавання, у якому бажають взяти участь дружина лорда - Элен Гленарван, дуже добра й мужня молода жінка, і діти капітана Гранта. В експедиції також беруть участь майор Мак-Наббс, людина років п’ятдесяти, скромний, мовчазний і добродушний, близький родич Гленарвана; тридцятирічний капітан «Дункана» Джон Манглс, двоюрідний брат Гленарвана, людина мужній, добрий і енергійний; помічник капітана Том Остин, старий моряк, що заслуговує повної довіри, і двадцять три чоловіки суднової команди, всі шотландці, як і їх хазяїн

25 серпня «Дункан» виходить у море із Глазго. Наступного дня з’ясовується, що на борті перебуває ще один пасажир. Ним виявляється секретар Паризького географічного суспільства француз Жак Паганель. По властивій йому неуважності він за день до відплиття «Дункана», переплутавши кораблі (тому що хотів плисти в Індію на пароплаві «Шотландія»), забрався в каюту й проспав там рівно тридцять шоста година, щоб краще перенести хитавицю, і не виходив на палубу до другого дня подорожі. Коли Паганель довідається, що він пливе в Південну Америку замість Індії, спочатку його охоплює розпач, але потім, довідавшись про меті експедиції, він вирішує внести зміни у свої плани й плисти разом із всіма

Перепливши Атлантичний океан і пройшовши через Магелланову протоку, «Дункан» виявляється в Тихому океані й направляється до берегів Патагонії, де, по деяких припущеннях - спочатку саме так витлумачили записку, - капітан Грант нудиться в полоні в індіанців

Пасажири «Дункана» - лорд Гленарван, майор Мак-Наббс, Паганель, Роберт і троє матросів - висаджуються на західному узбережжі Патагонії, а Элен Гленарван і Мэри під опікою Джона Манглса залишаються на вітрильнику, що повинен обігнути континент і чекати мандрівників на східному узбережжі, у мису Корриентес.

Гленарван і його супутники проходять через всю Патагонію, випливаючи по тридцятьох сьомої паралелі. У цій подорожі з ними відбуваються неймовірні пригоди. Під час землетрусу в Чилі пропадає Роберт. Кілька днів пошуків кінчаються жалюгідно - дитини ніде не можуть знайти. Коли маленький загін, втративши всяку надію його відшукати, уже збирається рушити в дорогу, подорожани раптом бачать кондора, що у своїх потужних лабетах несе Роберта й починає злітати разом з ним у піднебесся. Мак-Наббс уже хоче вистрілити в птаха, коли раптово його випереджає чийсь інший влучний постріл. Поранений птах, немов парашут, на своїх могутніх крилах спускає Роберта на землю. З’ясовується, що цей постріл зробив тубілець по імені Талькав. Він стає їхнім провідником по рівнинах Аргентини, а надалі й сьогоденням іншому

У пампасах подорожанам загрожує загибель від спраги. Талькав, Гленарван і Роберт, чиї коні ще не дуже стомлені, відправляються на пошуки води й випереджають інших. У ріки вночі на них нападає зграя червоних вовків. Трьом мандрівникам загрожує неминуча загибель. Тоді Роберт підхоплюється на швидконогу Тауку, кінь Талькава, і, ризикуючи бути роздертим вовками, захоплює зграю від Гленарвана й Талькава. Йому вдається уникнути загибелі. Він приєднується до групи Паганеля й ранком знову зустрічається із урятованими їм Гленарваном і Талькавом.

Незабаром після цього в низині загону має бути пережити повінь через розлив рік. Подорожанам вдається піднятися на розкидисте горіхове дерево, що бурий потік не зміг вирвати із землі. На ньому вони влаштовують привал, навіть розводять багаття. Уночі ураган все-таки вириває дерево, і на ньому людям вдається виплисти на сушу

Паганелю спадає на думку думка, що спочатку записка капітана Гранта була витлумачена невірно й що мовлення в ній іде не про Патагонію, а про Австралію. Він досить доказово переконує інших у правильності свого висновку, і мандрівники вирішують повернутися на корабель, щоб продовжити плавання до берегів Австралії. Так вони й надходять

Вони обстежать, але марне, два острови, що лежать по шляху, - Тристан-да-Кунья й Амстердам. Потім «Дункан» наближається до мису Бернуллі, розташованому на австралійському узбережжі. Гленарван висаджується на сушу. У декількох милях від берега коштує ферма якогось ірландця, що радо приймає мандрівників. Лорд Гленарван розповідає ірландцеві про те, що привело його в ці краї, і запитує, немає чи в нього відомостей про англійське трищоглове судно «Британія», потерпілому катастрофа біля двох років тому десь у західних берегів Австралії

Ірландцеві ніколи не доводилося чути про потоплений корабель, але, на превеликий подив всіх присутніх, у розмову втручається один з його працівників, на прізвище Айртон. Він заявляє, що якщо капітан Грант ще живий, то перебуває на австралійській землі. Його документи й оповідання засвідчують, що він служив боцманом на «Британії». Айртон говорить, що втратив капітана з виду в той момент, коли корабель розбився об прибережні рифи. Дотепер він був переконаний, що із всієї команди «Британії» уцелел лише він один. Правда, Айртон запевняє, що корабель розбився не в західних, а в східних берегів Австралії, і якщо капітан Грант ще живий, про що свідчить записка, то перебуває в полоні в тубільців де-небудь на східному узбережжі

Айртон говорить із привабливою щирістю. У його словах важко сумніватися. До того ж за нього ручається ірландець, у якого він служив. Лорд Гленарван вірить Айртону й по його раді вирішує перетнути Австралію по тридцятьох сьомої паралелі. Гленарван, його дружина, діти капітана Гранта, майор, географ, капітан Манглі й кілька матросів, зібравшись у невеликий загін, відправляються в шлях на чолі з Айртоном. «Дункан» же, що одержав деякого ушкодження в корпусі, бере курс на Мельбурн, де планується проведення його ремонту. Команда яхти на чолі з помічником капітана Томом Остином там повинна очікувати розпоряджень Гленарвана.

Жінки виїжджають у візку, запряженої шістьома биками, а чоловіка - верхи на конях. Під час поїздки мандрівники проїжджають повз золотоносні копальні, любуються австралійськими флорою й фауною, Спочатку подорож проходить у досить комфортабельних умовах, по населеній місцевості. Однак в однієї з коней ламається підкова. Айртон іде за ковалем, і той ставить нові підкови із трилисником - знаком скотарської стоянки Блэк-Пойнт. Незабаром невеликий загін уже продовжує свій шлях. Мандрівники стають свідками результатів злочину, доконаного на Кемденском мосту. Всі вагони, крім останнього, звалилися в ріку через те, що не були зведені рейки. Останній вагон пограбований, усюди валяються обгорілі знівечені трупи. Поліція схильна думати, що цей злочин - справа рук банди випадних каторжників під предводительством Бена Джойса.

Незабаром Айртон заводить загін у ліс. Мандрівники змушені на невизначений час зупинитися, оскільки перед ними - бурхлива ріка, що розлилася, яку можна буде перейти вбрід тільки тоді, коли вона повернеться в нормальне русло. Тим часом через незрозумілу хворобу гинуть всі бики й коня, за винятком тієї, що була підкована трилисником. Один раз увечері майор Мак-Наббс бачить у тіні дерев якихось людей. Не говорячи нікому ні слова, він відправляється на розвідку. Виявляється, що це каторжники; він підкрадається до них і підслухує їхню розмову, з якого стає очевидним, що Бен Джойс і Айртон - це одна особа, а його банда під час усього подорожі загону Гленарвана по материку трималася від нього поблизу, орієнтуючись на слід коня з підковою Блэк-Пойнта.

Pages: 1 2