Санчо передав Дон Кихоту, що Дульсинея призиває його до себе, але той відповів, що не стане перед нею, покуда не зробить подвигів, «милості її гідних». Доротея викликалася допомогти виманити Дон Кихота з лісу й, назвавшись принцесою Микомиконской, сказала, що прибула з далекої країни, до якої дійшов слух про славного лицаря Дон Кихоте, щоб просити його заступництва. Дон Кихот не міг відмовити дамі й відправився в Микомикону. Назустріч їм попався подорожанин на ослу - це був Хинес де Пасамонте, каторжник, якого звільнив Дон Кихот і який украв у Санчо осла. Санчо забрал собі осла, і всі поздоровили його із цією удачею. У джерела вони побачили хлопчика - того самого пастушка, за який недавно заступився Дон Кихот. Пастушок розповів, що заступництво ідальго вийшло йому боком, і проклинав на чому світло коштує всіх мандрівних лицарів, чим привів Дон Кихота вярость.

Добравшись до того самого постоялого двору, де Санчо підкидали на ковдрі, подорожани зупинилися на нічліг. Уночі із прикомірка, де відпочивав Дон Кихот, вибіг переляканий Санчо Панса - Дон Кихот у сні боровся з ворогами й розмахував мечем в усі сторони. Над його узголів’ям висіли бурдюки з вином, і він, прийнявши їх за велетнів, пропоров їх і залив усе вином, що Санчо з переляку прийняв за кров

До постоялого двору під’їхала ще одна компанія: дама в масці й кілька чоловіків. Цікавий священик спробував розпитати слугу про те, хто ці люди, але слуга й сам не знав, він сказав тільки, що дама, судячи з одягу, черниця або збирається в монастир, але, видно, не зі своєї волі, тому що вона зітхала й плакала всю дорогу. Виявилося, що це Лусинда, що вирішила вийти в монастир, раз не може з’єднатися зі своїм чоловіком Карденьо, але Фернандо викрав її відтіля. Побачивши дона Фернандо, Доротея кинулася йому в ноги й стала благати його повернутися до неї. Він почув її благанням. Лусинда ж радувалася, возз’єднавшись із Карденьо, і лише Санчо засмучувався, тому що вважав Доротею принцесою Микомиконской і сподівався, що вона обсипле його пана милостями і йому теж дещо перепаде. Дон Кихот уважав, що все влагодилося завдяки тому, що він переміг велетня, а коли йому розповіли про продірявлений бурдюк, назвав це чарами злого чарівника

Священик і цирюльник розповіли всім про божевілля Дон Кихота, і Доротея з Фернандо вирішили не кидати його, а доставити в село, до якого залишалося не більше двох днів шляху. Доротея сказала Дон Кихоту, що щастям своїм вона зобов’язана йому, і продовжувала грати почату роль

До постоялого двору, під’їхали чоловік і жінка-мавританка. Чоловік виявився капітаном від інфантерії, що попали в полон під час битви під Лепанто. Прекрасна мавританка допомогла йому бігти й хотіла хреститися й стати його дружиною. Слідом за ними з’явився суддя з дочкою, оказавшийся рідним братом капітана й несказанно зраділий, що капітан, від якого довго не було звісток, живий. Капітан був пограбований у шляху французами, але суддя анітрошки не був збентежений його жалюгідним видом. Уночі Доротея почула пісню погонича мулів і розбудила дочка судді Клару, щоб дівчина теж послухала її, але виявилося, що співак зовсім не погонич мулів, а переодягнений син знатних і багатих батьків по імені Луїс, закоханий у Клару. Вона не дуже знатного походження, тому закохані боялися, що його батько не дасть згоди на них шлюб

Але отут у постоялого двору здалася нова група вершників: це батько Луїса спорядив за сином пожену. Луїс, якого слуги батька хотіли перепровадити додому, відмовився їхати з ними й попросив руки Клари

На постоялий двір прибув інший цирюльник, той самий, у якого Дон Кихот відняв «шолом Мамбрина», і став вимагати повернення свого таза. Почалася перепалка, і священик потихеньку віддав йому за таз вісім реалів, щоб неї припинити. Меж тим один зі случившихся на постоялому дворі стражників довідався Дон Кихота по прикметах, тому що його розшукували як злочинця за те, що він звільнив каторжників, і священикові коштувало великої праці переконати стражників не заарештовувати Дон Кихота, оскільки він ушкоджений у розумі. Священик і цирюльник змайстрували із ціпків щось начебто зручної клітки й зговорилися з однією людиною, що їхав мимо на волах, що він відвезе Дон Кихота в рідне село. Але потім вони випустили Дон Кихота із клітки під слово честі, і він намагався відібрати в молящихся статую непорочної діви, уважаючи її знатною сеньйорою, що бідує взащите.

Нарешті Дон Кихот прибула додому, де ключниця й племінниця уклали його в постіль і стали за ним доглядати, а Санчо пішов до дружини, який пообіцяв, що наступного разу він вуж неодмінно повернеться графом або губернатором острова, причому не якого-небудь зубожілого, а найкращого

Після того як ключниця й племінниця цілий місяць виходжували Дон Кихота, священик і цирюльник вирішили його відвідати. Мовлення його були розумними, і вони подумали, що божевілля його пройшло, але як тільки розмова віддалено торкнулася лицарства, стало ясно, що Дон Кихот невигойно хворий. Санчо також відвідав Дон Кихота й розповів йому, що із Саламанки повернувся син їхнього сусіда бакалавр Самсон Карраско, що сказав, що вийшла у світло історія Дон Кихота, написана Сидом Ахметом Бен-инхали, де описані всі пригоди його й Санчо Панси. Дон Кихот запросив до себе Самсона Карраско й розпитав його про книгу. Бакалавр перелічив всі її достоїнства й недоліки й розповів, що нею зачитуються все від мала до велика, особливо ж її люблять слуги

Дон Кихот і Санчо Панса вирішили відправитися в нову подорож, і через кілька днів тайкома виїхали із села. Самсон проводив їх і просив Дон Кихота повідомляти про всі свої удачі й невдачі. Дон Кихот за порадою Самсона направився в Сарагосу, де повинен був відбутися лицарський турнір, але колись вирішив заїхати в Тобосо, щоб одержати благословення Дульсинеи. Прибувши з Тобосо, Дон Кихот став запитувати в Санчо, де палац Дульсинеи, але Санчо не міг відшукати його в темряві. Він думав, що Дон Кихот знає це сам, але Дон Кихот пояснив йому, що ніколи не бачив не тільки палацу Дульсинеи, але і її саме, тому що закохався в неї по слухах. Санчо відповів, що бачив її й привіз відповідь на лист Дон Кихота. Щоб обман не відкрився, Санчо постарався якомога швидше відвезти свого пана з Тобосо й умовив його почекати в лісі, поки він, Санчо, з’їздить у місто поговорити з Дульсинеей. Він зміркував, що раз Дон Кихот ніколи не бачив Дульсинею, те можна видати за неї будь-яку жінку й, побачивши трьох селянок на ослицях, сказав Дон Кихоту, що до нього їде Дульсинея із придворними дамами. Дон Кихот і Санчо впали перед однією із селянок на коліна, селянка ж грубо на них прикрикнула. Дон Кихот доглянув у всій цій історії чаклунство злого чарівника й був досить засмучений, що замість красуні сеньйори побачив селянку-поганулю

У лісі Дон Кихот і Санчо зустріли закоханого в Касильдею Вандальську Лицаря Дзеркал, що хвастався, що переміг самого Дон Кихота. Дон Кихот обурився й викликав Лицаря Дзеркал на двобій, за умовами якого переможений повинен був здатися на милість переможця. Не встиг Лицар Дзеркал приготуватися до бою, як Дон Кихот уже напав на нього й ледве не прикінчив, але зброєносець Лицаря Дзеркал заволав, що його пан - не хто інший, як Самсон Карраско, що сподівався таким хитромудрим способом повернути Дон Кихота додому. Але, на жаль, Самсон був переможений, і Дон Кихот, упевнений, що злі чарівники замінили вигляд Лицаря Дзеркал виглядом Самсона Карраско, знову рушив по дорозі Всарагосу.

У шляху їх наздогнав Дьего де Миранда, і два ідальго відправилися разом. Назустріч їм їхав візок, у якій везли левів. Дон Кихот зажадав, щоб клітку з величезним левом відкрили, і зібрався порубати лев на шматки. Переляканий сторож відкрив клітку, але лев не вийшов з її, безстрашний же Дон Кихот відтепер став іменувати себе Лицарем Львів. Погостювавши в дона Дьего, Дон Кихот продовжив шлях і прибув у село, де святкували весілля Китерии Прекрасної й Камачо Богатого.

Pages: 1 2 3 4