А Кама в жаху: підкинувши їй прекрасне покривало, прихильники богині Ашторет заразили жрицю-відступницю витівкою. До Ками пробирається Ликон. Щоб помститися Рамсесу, що отняли в нього улюблену, Ликон по наущению злісної финикийки вбиває сина Сари й біжить разом з Камою. Усі вважають, що дитини прикінчила Рамсес. Збожеволіла від горя Сара бере всю провину на себе, і нещасну кидають у темницю. Мефрес намагається змусити Сару визнати, що вбивця - Рамсес: у такому випадку він ніколи не стане фараоном. А начальник поліції й Хирам вистачають тим часом Каму й Ликона. Сподіваючись, що жерці її вилікують, Кама повідомляє їм, що злочин зробив Ликон. Мефрес залишає злісного грека в себе, Каму відвозять у пустелю до прокаженим, а Сара вмирає від горя

У мить свого тріумфу переможець лівійців Рамсес довідається про загибель сина й Сари. Вражений царевич вертається в Мемфіс. У шляху, у підніжжя сфінкса довідається юнак про кончину батька

У палаці привітають фараона Рамсеса XIII. «Я не жрець, я солдат!» - заявляє він. Народ і знати радіють, жерці вболівають. Перед Рамсесом звітують вищі сановники: армія мала, у країні - голодні бунти, скарбниця порожня - майже все пішло на пожертвування храмам. Пентуэр радить платити народу за суспільні роботи й дати кожному селянинові по клаптику землі. Але це зовсім не подобається знаті. А народ чекає, що новий фараон полегшить його положення, і нарікає на владу жерців. Рамсес злиться: усі хочуть змін до кращого, але як тільки він починає щось робити, йому відразу зв’язують руки!

И все-таки, вигнавши з палацу юрбу дармоїд-придворних і відсторонивши від справ Херихора, Рамсес працює з ранку до вечора. Росте й зміцнює армія. Проводяться навчання. Весь Єгипет немов оживає. Але скарбниця порожня. Жерці нічого не дають. Дагон - теж: вся Фінікія збирає гроші, щоб відкупитися від ассирийцев. Рамсес розуміє: без

грошей він загине. Але Хирам, таємно придя до Рамсесу, обіцяє позичити йому величезну суму, якщо фараон дозволить финикийцам з’єднати каналом Середземного й Червоне моря. Жерці, звичайно, проти - бояться, як би канал не збагатив фараона. Незабаром Хирам знайомить Рамсеса з жерцем Самонту, якому відомо багато жрецьких таємниць. Самонту дуже розумний і честолюбний, але жерці не дають йому піднятися, і він готовий тепер скинути всю жрецьку касту. Уважаючи договір з Ассирією ганебним, Самонту обіцяє добути доказу зради жерців, фараон потім віддасть Мефреса й Херихора під суд і знайде дорогу до незліченних багатств, що зберігається в скарбниці жерців - знаменитому Лабіринті. Незабаром Самонту роздобуває й план цього спорудження

Після поховання батька Рамсес об’їжджає Єгипет. Народ обожнює фараона, знати перед ним раболіпствує, жерці падають ниц. Лише Мефрес і Херихор непохитні. По їх наущению храми вимагають із фараона всі борги, а люди жерців нашіптують селянам, що Рамсес дозволив не платити податків. Херихор із презирством озивається про Рамсесе - розпещеного хлопчиська, що віддає накази, не замислюючись ні про способи їхнього виконання, ні про наслідки. А правити^-те дотепер Херихор, і влади в нього більше, ніж у фараона! За жерцями - величезні багатства й відмінна організація. Так що або фараон буде з жерцями, або вони обійдуться без нього. Адже вони печуться тільки про благо держави!

Люди Рамсеса підбурюють народ напасти на храми. Сам фараон під прийменником захисту Лабіринту від черні збирається ввести туди своїх солдатів і захопити скарбницю. Херихор же провокує юрбу, домагаючись, щоб вона штурмувала храми на кілька днів раніше строку, наміченого фараоном, у той момент, коли це вигідно самому Херихору. А Мефрес мріє стати Хоронителями скарбів Лабіринту й посадити на трон двійника Рамсеса - Ликона. Той виявляється ще і ясновидющим: дивлячись у чорну кулю, вона довідається, що по Лабіринті бродить Самонту. Незабаром його вистежують Мефрес і стражи скарбів. Самонту приймає отруту, а фанатичні стражи вирішують забрати й Мефреса з Ликоном: у них, здається, теж є план Лабіринту…

У день, намічений Херихором, юрба кидається громити храми - і отут починається сонячне затьмарення, про яке жерця попередив злиденний мудрець Менес. Народ виє від жаху. Херихор в урочистому одяганні голосно молить богів пощадити заблудших, і юрба захоплено славить свого рятівника. Жерці підхоплюють кермо влади, що випали з рук Рамсеса. Начальник гвардії Тутмос, улюбленці фараона, намагається заарештувати Херихора й Мефреса (Хирам привіз нарешті листа, які доводять їхню зраду), але офіцер Эннана, що прикидався вірним слугою Рамсеса, убиває Тутмоса в спину. Мефрес суне Ликону в руку ніж і посилає грека в сад фараона. А в наступну мить стражи Лабіринту вбивають Мефреса й пускаються в погоню за Ликоном. Але той устигає кинутися на Рамсеса, що вийшов з павільйону своєї нинішньої коханки - дружини Тутмоса, знатної красуні Хеброн. Рамсес звертає Ликону шию, але грек у передсмертній судорозі всаджує фараонові ніж у живіт. Затискаючи рану, Рамсес скликає солдат, хоче вести їх на жерців - і вмирає на руках в офіцерів

Влада відразу переходить до Херихору. Він утихомирює бунти, полегшує життя народу, стежить, щоб судді були справедливі, а жерці - праведні, захищає чужоземцям, особливо - фінікійським купцям, і містить договір з Ассирією, не віддавши їй, однак, Фінікії, скарбницю же поповнює частиною скарбів Лабіринту. Єгипет процвітає. Люди славлять Херихора й лають хлопчиська Рамсеса, уже забувши, що Херихор лише втілив у життя його задуми. Херихор жениться на цариці Никотрисе, і вельможі проголошують його першим фараоном нової династії

А злиденний мудрець Менес посміхається: адже народ живе собі й живе - незважаючи на зміну династій, війни й катаклізми. Народ цей і є держава! І заради того, щоб був він щасливий, повинні трудитися мудреці…

Е. В. Максимова

Pages: 1 2