У книзі, написаної після середини XX століття, оповідання ведеться по черзі від імені двох осіб - спочатку з нами говорить соромливий клерк, що виграв велику суму грошей у лотерею й вирішили, використовуючи їх, викрасти дівчину, що він таємно любив всі ці роки, а потім нам надається для ознайомлення щоденник тої самої дівчини. Перша частина роману - навмисна пустышка, вся суть книги полягає саме в щоденнику, де перед читачем відкриваються думки й почуття представниці “нового миру”, її спогаду й враження

Фаулз, на який, видимо, дуже вплинув роман Сэлинджера Над прірвою в житі, розглядає схожі проблеми, але підходить до питанню трохи з іншого ракурсу - з боку взаємини поколінь, причому покоління цілком конкретні: “старий клас” благочестивих американських громадян і божевільне волелюбне покоління хіпі зі своїми доконаними новими цінностями. У цьому змісті між викрадачем і викраденої йде безперервне протистояння не на життя, а на смерть, і чаша ваг відмінюється те в одну, то в іншу сторону. Викрадач К. (алюзія на шекспірівського персонажа Калибана) персоніфікує собою старших, які намагаються замкнути “нових людей” і їхнього устремління в темному підвалі, як він робить це з Мирандой. Досить характерно в цьому плані захоплення К. - колекціонування комах: піймати, висушити й насадити на голку. Читається місцями нудновато, але є їжа для міркувань