Коли Геракл небагато підріс. Амфітріон (1) став його вчити всьому, що повинен уміти й знати воїн: стріляти з лука, володіти мечем, метати спис, битися на кулаках, керувати конями. Цар хотів також, щоб Геракл виріс освіченою людиною й розумівся на науках і мистецтвах. Але Геракл не був старанний у цьому, і часто вчителя його були имнедовольни.

Один раз учитель музики розсердився на Геракла й ударив його. Хлопчик розлютувався й з такою силою кинув у вчителя кіфарою, що той упав мертвий

Амфітріон розгнівався й наказав судити Геракла. Але юний Геракл гаряче захищався:

- Він перший ударив мене! На удар треба відповідати ударом. Я не хотів убити його. Я не знав, що в моєму ударі така сила

Тоді Амфітріон став побоюватися сили Геракла й, щоб він не накоїв ще яких-небудь лих, послав його в гори пасти череди. Там на високих гірських лугах і в лісі Геракл провів кілька років, жил, як простий пастух, трудячись і загартовуючи своє здоров’я

До двадцяти років він повернувся у Фиви, готовий до подвигів і прагнучий випробувати свої сили

Тим часом у Микенах, в Аргосе, виростав царевич Еврисфей, що випередив Геракла народженням. Ні красою, ні розумом, ні силою, ні мужністю він не був обдарований. Але по слову Зевса, украденому Герой, він повинен був одержати владу над всією Грецією, призначену Гераклові, і сам Геракл повинен був служити йому

Коли Еврисфею здійснилося двадцять років, умер його батько, і Еврисфей став царем Вмикенах.

Його покровителька Гера негайно веліла йому призвати до себе Геракла

Гонець Еврисфея відправився у Фиви й сказав, що його пан вимагає, щоб Геракл, корячись волі богів, з’явився служити йому. Дванадцять разів повинен Геракл виконати те, що накаже йому Еврисфей, - тоді цар обіцяє відпустити його.

Друзі Геракла, з якими він проводив дні, умовляли його не слухатися Еврисфея й залишитися Вфивах.

Геракл знав, що силою не можна примусити його служити Еврисфею, але думка про подвиги, які він міг зробити, хвилювала його.

У глибокому роздумі, повний сумнівів, вертався він один раз додому й на дорозі побачив двох жінок, шедших до нього із двох сторін

Одна була в простому білому одязі, гладко причесана. Ока її дивилися ясно й прямо, всі рухи були покійні й вільні. Неквапливо, з достоїнством ішла вона до Геракла й, зупинившись перед ним, дружески привітала його.

Інша жінка була дуже гарна. Яскраве, строкате вбрання підкреслювало її красу. Особа її було набілено й нарум’янене, брови підведені й губи підфарбовані, волосся заплетені в безліч дрібних кіс і хитро покладені на голові. На голих руках жінки дзенькали золоті браслети, і вона йшла, точно танцювалася

Легко підбігла вона до Геракла, взяла його ніжно за руки й сказала, заглядаючи в очі:

- Ти сумніваєшся й роздумуєш, особа твоє похмуро, брови нахмурені… Кинь, не утруждай себе думами, подивися на мене й посміхнися скоріше! Життя прекрасне, і в ній стільки радостей! Живи для себе. Життя - веселе свято, і єдина турбота - одержувати якнайбільше задоволення: смачно є, солодко спати, красиво наряджатися й нічим не стомлювати себе. Щасливий той, хто може прожити все життя, як гість на бенкеті: без праць і турбот! Ідемо із мною, і ти будеш щасливий!

Так говорила красуня й тягла Геракла за собою

Зачарований, збентежений, він уже готовий був піти за нею, але інша жінка зупинила його.

- Соромся! - сказала вона презирливо. - Боги дали тобі могутню силу, а ти хочеш ледарювати й бенкетувати, користуючись працями інших, як безпомічне дитя. Сильний розпоряджається життям, як хазяїн, він сам робить її прекрасної - він бореться зі злом і очищає землю від чудовиськ і ворогів. Сила й розум дані людині для боротьби. Ніж сильніше людина, тим сутужніше його життя

- Чуєш? - сказала Гераклові, сміючись, красуня. - Піди за нею, і ти не довідаєшся радості, не будеш мати ні спокою, ні відпочинку

- Відпочинок гарний після роботи, - заперечила перша жінка, - спокій дає людині спокійна совість. А сама більша радість для героя - знати, що ти зробив щось добре й не зрячи жив на землі

Послухай мене, друг! Сьогодні свято, завтра бенкет - і душу людини випорожнюється, нудьга бродить по будинку. Від рясної їжі пропадає бажання є, від зайвого сну людин стає розслабленим і млявим. Сумна доля людини, що все життя тільки гість на чужому бенкеті. Коли-небудь окончится бенкет, слуги виженуть що засиділися, і він залишиться один на порожній вулиці. Кому він буде потрібний, хто подбає про нього? Лише той, хто потрудився замолоду, заслужить пошану й безтурботну старість. У битвах, у походах, у далеких дорогах, у єдиноборстві із чудовиськами, у боях з ворогами щастя героя!

При цих словах особа жінки засяяло незвичайним світлом, і Геракл, залишивши красуню, викликнув:

- Богиня, я йду за тобою!

Миттєво зникли з очей обидві жінки, навіть слідів не залишилося на курній дорозі, немов все це привиділося Гераклові. Але тепер весело й рішуче він поспішив додому - він знав, що йому робити

- Я йду в Микени, - сказав він ранком рідним і друзям. - Я повинен виконати волю богів і зробити дванадцять подвигів, яких зажадає від мене Еврисфей.

Ніхто не посмітив його відговорювати, а найближчий його друг, Иолай, викликався супроводжувати його.

Геракл зробив собі лук і стріли, виламав у лісі міцний кийок і відправився до царя Еврисфею.

Багато ще подвигів зробив Геракл, і ім’я його прославилося по всій Греції

Коли Язон (1) побудував швидкохідний корабель “Арго” і скликав героїв Греції, щоб плисти за три моря, у Колхіду, добувати золоте руно, могутній Геракл відправився в похід разом з відважними аргонавтами

Але по дорозі, на одній зі стоянок “Арго” у берега невідомої землі, Геракл пішов далеко в прибережний ліс, не повернувся вчасно на корабель, і аргонавти відплили без нього. А Геракл сухим шляхом відправився в глиб країни й незабаром прийшов вгори.

Дикий і величний край відкрився перед ним. Грядою встали високі гори, у підніжжя поросшие частим лісом, а на вершинах покриті вічними снігами. Чим вище піднімався герой, тим суворіше й неприступнее були гори; Нарешті він піднявся на голу скелю, що обривалася над морем

Раптом Геракл почув голос, що кличе його, і побачив прикутого до скелі титана

Геракл довідався Прометея - сина Феміди, богині справедливості, і титана Иапета, від якого почався на землі рід людський

Колись, у давні-давні часи, людей було мало на землі. Як звірі, бродили, вони по лісах, ганяючись за видобутком, їли сире м’ясо, дикі плоди й корінь, покривалися звіриними шкірами й від непогоди ховалися в печерах і дуплах дерев. Розум у них був, як у малих дітей; вони були безпомічні в пристрої свого життя й беззахисні проти хижих звірів і грізних сил природи

Прометей зглянувся над людьми й захотів допомогти їм

Він відправився до свого друга Гефесту, синові Зевса, божественному ковалеві й майстрові. На острові Лемнос, у глибині вогнедишної гори, була майстерня Гефеста. Пекуче горів у величезному горні священний вогонь, без якого неможливо ніяке мистецтво й майстерність. Три однооких велетні - Киклопа - працювали в майстерні Гефеста. Дві статуї, які він сам відлив із золота, рухалися, як живі, по майстерні, і кульгавий бог-коваль опирався на них при ходьбі

Прометей застав Гефеста за роботою - бог-коваль кував вогненні стріли-блискавки для Зевса Громовержця. Прометей стояв і дивився на митецьку роботу Гефеста. Коли ж Киклопи стали хутрами роздмухувати вогонь у горні й блискаючих іскрах розлетілися по всій майстерні, Прометей піймав священну іскорку й сховав у порожній тростині, що тримав у руці. Цю тростину з іскрою священного вогню Прометей приніс людям, і люди запалили від її всюди на землі багаття, вогнища й горни. Люди навчилися боротися із природою, добувати й обробляти сховані в надрах землі мідь і залізо, золото й срібло й робити собі з них домашні речі, зброя й прикраси. Люди стали будувати собі житла з дерева й каменю й кораблі, окрилені вітрилами, щоб плавати по ріках і морям. Люди приручили диких тварин і змусили коня носити на собі людини, а козу й корову - годувати його, і від вівці стали брати теплу й міцну вовну для одягу. Світло від священного вогню прояснив думки людей, розбудив їхній дрімаючий розум, запалив у їхніх серцях прагнення ксчастью.

И многому ще навчив Прометей людей за допомогою священного вогню. Він навчив їх варити цілющий сік рослин, що допомагає при хворобах і ранах, і люди позбулися від постійного страху смерті. Прометей відкрив їм науку чисел і навчив записувати знаками слова, щоб передавати свої думки тим, хто живе далеко.

З гордістю дивився Прометей, як люди сильнішали, розумніше й искуснее у всякій праці

Pages: 1 2

Збережи - » Переказ із епосу - Подвиги Геракла, вибір шляху . З'явився готовий твір.