Серед багатої матеріальної і духовної спадщини чільне місце належить іконопису, у якому втілено душу українського народу, глибину сприйняття християнської віри, силу і мудрість традицій.

Ікони як вид малярства поширилися у Київській Русі з прийняттям 988 року християнства від Візантії, звідки їх, на початку як взірці, привозили до Києва.

Згодом навичок писання ікон набули місцеві малярі, а вже наприкінці XI ст. у Києві працював славетний чернець-маляр Алімпій.

У подальші віки паралельно з професійним розвивається і щораз більше поширюється народний іконопис, у якому з другої половини XVI ст. окреслюються самобутні стилістичні особливості та образна система. В іконописі, так само як і в літературних творах чи фольклорі, хоч і опосередковано, порушувалися проблеми суспільного життя. Народний іконопис був виразником національної свідомості народу («Українське народознавство»; 119 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль і тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Місце іконопису в духовній спадщині народу.

2. Ікони як вид малярства.

3. Славетний чернець-маляр Алімпій.

4. Народний іконопис.

5. Проблеми суспільного життя в іконописі.

3. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів.

Наприкінці, іконопис, християнська віра, Візантія, чернець-

маляр, щораз, фольклор, опосередковано.

4. Записати числівники словами.

988 року, з другої половини XVI ст.

5. Питання до тексту.

• У зв’язку з чим ікони почали поширюватися в Київській Русі?

• Назвіть ім’я відомого ченця-маляра, що творив у Києві.

• Як поширювався і розвивався народний іконопис?

• Які проблеми порушувалися в іконописі?

6. За складеним планом Переказ - ати текст.

Збережи - » Переказ - ІКОНОПИС . З'явився готовий твір.