У той час як російський князь Ігор приводив у покору східнослов’янське плем’я древлян, на півдні від Русі в Причорноморських степах відбулася немаловажна подія. Колись тут контролював ситуацію Хазарський каганат, держава розташоване в низов’ях Волги й у Дону. Ще в IX в. на східних границях Хазарии з’явилися родинні хазарам тюрськие племена печенігів. Однак на відміну від хазар печеніги були народом диким, що не знали державності. Примітивне кочове ськотарство й набіги за видобутком на більше заможних сусідів були основними заняттями печенігів. У Х у. печеніги прорвалися через володіння хазарських правителів і стали облаштовуватися в Північне Причорномор’я. Поступово чотири їхній племінних союзи розташувалися на правому березі Дніпра, стільки ж зайняло нижнє Лівобережжя. Всі ці племінні союзи те ладили один з одним, то воювали. Було дуже важко налагоджувати з ними договори, тому що договір про світ з одним союзом не означав миру з іншими.

(Т. В. Черникова)